Є маршрути, про які дізнаєшся і одразу розумієш, що підеш.
Лікійська стежка для мене була саме такою, взимку дівчата в чаті кинули ідею поїхати. Я пішла дізнаватися більше про похід і за кілька годин вже купувала квитки, в принципі так і починаються найкращі поїздки.
Ольга Шрамко — авторка YouTube-каналу «Блог Шрамко». Досліджує піші маршрути в Україні та за кордоном, ходить у багатоденні походи й ділиться практичним досвідом
Лікійська стежка — це маршрут на півдні Туреччини вздовж Егейського та Середземного морів. Загальна довжина майже 540 км від міста Фетхіє до Анталії, але більшість людей проходять окремі ділянки. Ми з дівчатами пройшли 100 км — частину, яку вважають найкрасивішою, і я тепер розумію чому.
Як виглядає життя на маршруті?
Кожен день виглядав по-різному і саме в цьому була насолода.
Прокидаєшся в наметі, виглядаєш не так, як звикла, — і це абсолютно нормально. Я навіть спеціально показувала це в Instagram, бо похід — не про ідеальні фото.
Організм реагує на нові умови: менше сну, інший режим, фізичне навантаження. Тому потрібно бути готовою до набряклого обличчя чи неідеальної шкіри. Це просто частина пригоди, яку варто прийняти.
На збирання табору ми виділяли десь 2–3 години щоранку: скласти намет, зробити каву, заварити їжу, набрати воду на маршрут. А ввечері — схожа рутина: знайшли місце для кемпінгу, розклали намети, поїли й спати. Зранку знову все зібрати в рюкзаки, пішли далі — і так дев'ять днів.
Ми їли суміш своїх субліматів і турецької їжі на стоянках. Якщо чесно, турецька їжа виграє з величезним відривом. Гезлеме прямо з вогню, айран, різні національні страви між підйомами — це окремий гастрономічний досвід, якого я не очікувала від треку.
Долина метеликів
Або мій найекстремальніший спуск за все життя (поки що)
Це місце точно заслуговує на окрему історію.
Щоб потрапити вниз, потрібно спускатися по мотузках, закріплених на скелі. Без нормальної страховки. Для мене це був перший такий досвід, і мені було по-справжньому страшно.
Але ми спустилися. І так само піднялися назад.
І лише потім місцеві турки сказали нам, що цей спуск вважається одним із найнебезпечніших на всьому маршруті. Мабуть, добре, що ми дізналися про це вже після.
Найважчий момент походу
Десь на шостий-сьомий день настає той момент — не фізично, а морально.
Сім днів без теплого душу, без нормальної їжі, без звичних речей.
Намет, стежка, намет, стежка — і в якийсь момент голова просто хоче додому й у ліжко.
Мене витягувала підтримка дівчат, бо коли поруч хтось, кому так само важко і хто все одно йде далі, то й сама продовжуєш іти.
Що треба знати перед походом:
- Маршрут і навігація
Стежка маркована за міжнародними стандартами — червоно-білі мітки на каменях і деревах, але покладатися лише на мітки не варто, обов’язково завантажте mapy.com або wikiloc з офлайн-треком. Там відмічені всі джерела води, магазини в селищах і місця для кемпінгу.
- Їжа і вода
Щодо їжі — стежка проходить через багато селищ, тому не треба нести запаси на весь похід, можна докуповувати кожні 2-3 дні.
Щодо води — є природні джерела, але влітку та восени багато з них пересихають, потрібно постійно моніторити точки з водою на карті і розраховувати приблизно 3-4 літри на людину на день.
- Де жити
Варіант 1 — намет: повна свобода, можна ставити в лісі або на пляжах (там де це дозволено).
Варіант 2 — хостели і готелі: у багатьох селах є невеликі приватні готелі, там можна помитися, зарядити техніку і поспати в ліжку, але далеко не у всіх селищах є такий варіант, краще перевіряти заздалегідь.
- Складність
Це не просто прогулянка узбережжям — це постійні підйоми та спуски, поверхня змінюється від м’якої лісової стежки до «сипухи» (дрібного каміння) та гострих скель.
Я б оцінила загалом на 6/10, деякі ділянки дійсно легкі, але такі ділянки, як Долина метеликів, потребують хорошої підготовки.
- Як дістатися до старту
Маршрут зазвичай починається в районі Фетхіє (захід) або Анталії (схід), найзручніше летіти в аеропорт Даламан (для старту у Фетхіє) або аеропорт Анталії.
Для в’їзду в Туреччину українцям достатньо закордонного паспорту, але він має бути дійсним ще щонайменше 150 днів з моменту перетину кордону.
Жодних спеціальних дозволів на похід не потрібно, але раджу оформити спортивну страховку і обов’язково майте готівку, у гірських селищах термінали це рідкість.
- Графік
Комфортна денна дистанція — 12-15 км.
Виходити краще до 9 ранку.
Фінал моєї мандрівки і плани на майбутнє
Коли ми дійшли до кінцевої точки, була радість. Справжня, тілесна радість від того, що ми це зробили. Але майже одразу прийшов сум за Туреччиною, за цим ритмом, ранковою кавою біля намету та щоденними пригодами.
До речі, усі пригоди я знімала на камеру й зробила кілька випусків на YouTube, тож більше можна побачити на моєму каналі «Блог Шрамко».
Наступного року хочу пройти східну частину маршруту. Здається, Лікійка мене не відпустила.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія SEPTEMBER — напишіть нам на пошту: september.journal.ua@gmail.com. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.