Дослідила тему та написала матеріал головна редакторка журналу SEPTEMBER, Марʼяна Янко.
Мені здається, одна з найбільших втрат нашого часу сталася майже непомітно. Ми перестали перебувати в тексті. Світ став надто швидким та шумним. Сьогодні середній дорослий користувач інтернету проводить онлайн 6 годин 38 хвилин на день, а в соцмережах — 2 години 21 хвилину.
Психологи давно говорять: постійне перемикання між задачами має ціну, воно знижує ефективність і розсіює увагу. І коли ми живемо в режимі безперервного переключення, читання перестає бути природним рухом. Воно починає здаватися чимось надто повільним для світу, який привчив нас ковзати, а не заглиблюватися.
Ми перестали читати не через лінь чи “нове покоління”. Змінився спосіб, у який світ працює з нашою увагою. Текст у цифровому просторі дедалі частіше існує як щось, що треба швидко витягнути, зберегти, переслати, просканувати очима. Ми шукаємо швидку користь та дофамін. Ми шукаємо тезу, яку можна винести за кілька секунд, замість сповільнення та погруження в світ текстів.
UNESCO каже, що багато людей мають негативний досвід шкільного читання, бо тексти не відгукувалися їхньому життю. А The Reading Agency у 2025 році сформулювала це особливо точно: нинішня криза читання — це криза не лише апетиту, а й ідентичності. Мільйони людей читають уривками, читають іноді, читають щось, але не називають себе читачами. Вони не відчувають, що книжка чи журнал — це простір, де для них є місце.
Глибоке читання формує у нас розуміння, емпатію, критичне мислення, здатність витримувати складність і не ковзати по поверхні. Коли ми втрачаємо цю здатність, ми втрачаємо звичку читати та внутрішній простір, який нам давало читання.
Друкований SEPTEMBER створювався, щоб повернути в життя спокій, уважність до себе і той стан, у якому знову можна почути власний голос.
Сповільнення сьогодні стає формою турботи про себе і способом повернути собі увагу у світі, який постійно намагається її привласнити, розірвати й переналаштувати. Тому друкований журнал або книга важливі зараз не лише як носії тексту. Вони важливі як інший ритм життя.
Друковані журнали та книги повертаються та природно входять у жіночий спосіб життя, як форма побутової, щоденної турботи про себе. Так само, як ми обираємо гарну чашку, улюблений аромат, якісний плед, світло в кімнаті, — ми можемо обирати й те, чим наповнюємо свою увагу. І тут журнал чи книга стає не тільки носієм матеріалу, а частиною атмосфери життя. Він лежить біля ліжка, на журнальному столику, в сумці для поїздки, у ранковій тиші з кавою.
Для жінки сьогодні це особливо важливо, бо навколо нас і так забагато всього, що вимагає реакції. Швидко відповісти. Швидко вирішити. Швидко зібратися. Швидко проявитися. Швидко стати кращою версією себе. І на цьому тлі друкований журнал або книга ніби каже: тобі не треба бігти, щоб бути цікавою собі. Ти можеш читати повільно. Повертатися до сторінок. Зупинятися на фразі. І давати собі час на сповільнення та споглядання.
Як повернути інтерес до читання?
Повернути інтерес до читання потрібно повертати не через примус, а через ніжніше зближення. Створіть куточок для читання, запаліть свічку, зробіть заспокійливий чай та дайте собі простір для спокою.
Не забувайте, що навіть 30 хвилин читання на тиждень дають вищу задоволеність від життя, кращу самооцінку і сильніші відчуття соціальної включеності.
Інтерес повертається тоді, коли читання знову починає щось живити в нас, а не вимагати зусилля заради галочки.
Тому для мене SEPTEMBER – це спроба повернути жінці особливий простір, де вона може сповільнитися, видихнути і побути в контакті з собою. Бо інколи саме в таких моментах ми дізнаємося про себе найважливіше.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія SEPTEMBER — напишіть нам на пошту: september.journal.ua@gmail.com. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.