//Рубрика для щирих розмов та історій, які заслуговують бути почутими.
В нашому другому випуску хочемо поговорити про прийняття себе із Владленою.
Її історія про зміни, що спочатку лякають, але зрештою повертають до справжності. Про алопецію, жіночність, внутрішню силу і любов, яка допомагає прийняти себе у будь-якому вигляді.
1. Розкажіть про себе
Вітаю! Мене звати Владлена, мені 29 років, я графічний дизайнер. Живу креативом, творенням і великою емпатією до людей та їхніх проєктів.
У житті я — дружина, мама, підтримуюча подруга й жінка, яка лише на шляху до повного прийняття себе, бо пережила великі візуальні зміни.
2. Коли вперше помітили, що волосся починає випадати?
Моя історія з втратою волосся почалася в дуже тендітний для мене період — під час сьомого місяця вагітності сином. Тоді я була найщасливішою жінкою: носила бажану дитину під серцем, мала гармонійні стосунки з чоловіком. Тож алопеція не була наслідком стресу.
Одного дня я помітила на голові невелике коло без волосся й зрозуміла, що випадіння не є сезонним — надто багато волосся залишалося на долонях. Звісно, я бігала по лікарях, шукала допомоги, сподівалася зупинити процес, але вони лише розводили руками: через вагітність не можна було приймати потрібні препарати (у моєму випадку — імуноблокатори).
За два тижні я втратила половину свого волосся. Це насправді дуже багато.
Щоб не тривожитися щодня через кожну волосину, ми з чоловіком одного вечора просто вирішили — досить. Ми побрили мою голову.
Я пам’ятаю ту сцену, наче кадр із фільму.
Я вагітна, з великим животиком, схожа на кульку, стою посеред нашої ванної. Мій чоловік обережно проводить машинкою по моєму волоссю, а кожен рух ніби стирає не лише волосся, а й страх. Потім він ніжно змиває з мене останні волосинки теплою водою в душі — і в тому було стільки любові, прийняття, сліз. З того дня я лиса. І це був один із найсильніших і найособливіших моментів нашого життя — водночас болючий і об’єднувальний.
Для мене - випробування жіночності, бо волосся було моєю гордістю, найулюбленішою частиною зовнішності. Для чоловіка — прояв безумовної любові та турботи. Початок нашого нового життя, у якому я стала зовсім іншою - відкритою, помітною.
3. Що ви відчули, і як змінилися за ці роки?
Для мене втрата волосся стала випробуванням жіночності й прийняття своєї сексуальності. Передусім — розумінням нової краси й того, як із нею жити, як її відчути. Мені довелося повністю перебудувати свій стиль: гардероб, макіяж, аксесуари. Навчитися приймати погляди людей навколо, які бачили в мені незвичний образ.
Пройти через внутрішню роботу над собою, щоб не шукати провини в дитині за те, що після народження сина я так кардинально змінилася. Навчити пояснювати чому я саме така, та чому в Данюші мама така “прикольна”.
Це довгий шлях прийняття, який я проживаю й досі. Але тепер у ньому більше турботи, ніж страху.
4. Яким був ваш перший день без волосся? Чи пам’ятаєте, які думки були у цей момент?
Мій перший день без волосся я пам’ятаю досі.
Я одразу вирішила: не ховатися. Навпаки — одразу знімати внутрішнє несприйняття себе й вчитися показувати людям свою нову, справжню версію.
Того дня я одягнула сукню з квіточками, солом’яний капелюшок й пішла з чоловіком гуляти на найжвавішу туристичну вулицю міста. Ми переходили дорогу, коли подув вітерець — і просто перед усіма людьми та машинами мій капелюшок злетіла з голови. І ось — я стою, відкрита, лиса, серед міського шуму.
І знаєте що? Світ не вибухнув.
Відтоді я свідомо змушувала себе у публічних місцях знімати шапку, кепку, не прикривати голову.
Звикати бути собою. Без прикриття. Без страху.
5. Чи були люди, які казали щось недоречне або болюче? Як ви це проживали?
У мене було кілька моментів недоречності, коли через мій впевнений образ люди знецінювали мій досвід. Казали, що жити без волосся це “нічого страшного”, ніби це не вимагає внутрішньої роботи, прийняття й мужності.
Були й кілька ситуацій, коли мене фотографували без дозволу. Але частіше я зустрічаю лише здивовані, уважні погляди. І відкрите, щире захоплення в очах дітей — вони завжди хочуть мене погладити по голові.
6. Чи змінилося ваше уявлення про жіночність і красу?
Авжеж, усе змінилося.
Для мене розпущене натуральне волосся завжди було однією з найсексуальніших рис жінки. Але тепер я розумію: зовнішність — це лише одна сторона жіночої привабливості і не завжди основна.
Посмішка, манера говорити, енергетика, відкрита щирість, сміх, рухи та вигини тіла — ось те, що справді зачаровує й закохує.
А ще, коли зникло волосся, я помітила, що тепер люди звертають увагу на мою посмішку та очі. І знаєте — це вже зовсім інший рівень компліментів.
7. Що вам допомагає підтримувати себе в дні, коли прийняття дається складніше?
Цікаве питання, бо це справді так — бувають дні, коли мені важко себе приймати.
У такі моменти я просто збираю свій улюблений образ: обираю одяг, прикраси, роблю соковитий макіяж, взуваю улюблені черевички — і одразу бачу у дзеркалі ягідку, а не домашню версію себе, яка трохи понурила носика.
8. Що алопеція змінила у вашому ставленні до життя?
Напевно, алопеція навчила мене приймати те, що в житті бувають абсолютно неочікувані миті, які здатні кардинально все змінити. Вона показала, що не все залежить лише від мене — іноді життя просто підкидає випробування, які потрібно пройти. Але якщо такий момент настав, значить у мені точно є сили це подолати.
І ще — вона дала розуміння, що самореалізація й трансляція себе у світ не мають базуватися лише на зовнішній красі, а на сенсах, які ти несеш.
9. Що б ви хотіли сказати жінкам, які зараз переживають схожі зміни й шукають шлях до прийняття?
Я знаю, що період, який ти зараз проживаєш, — важкий.
І що ти тримаєшся з останніх сил, проходячи свій шлях.
Але я можу сказати лише одне: з кожним днем ти стаєш сильнішою, впевненішою та нездоланною.
Візьми відповідальність за своє майбутнє, за ту себе, якою хочеш стати. Роби для неї щодня маленькі кроки. Памʼятай: твоя майбутня версія — це ти сьогодні, яка вже здійснила свої мрії. Тому мрій, піклуйся про себе і будь своєю найкращою підтримкою.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: september.journal.ua@gmail.com. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.