Святкування Великодня в українському живописі

Великдень, як головне християнське свято, є важливою частиною культурного життя. Українські художники у всі часи працювали з цією темою, фіксуючи традиції, відношення людей до свята та політичні обставини, у яких вони його святкували.

Художники радянського періоду, коли релігія була заборонена, намагалися не звертатися до теми свята, або у виключному випадку писали "тихі" натюрморти – крашанки та паски на столі поміж квітів та маленьких янголів, які наче нагадують, що десь поряд є людина, яка приховує свою релігійність. І зовсім інші сюжети є на картинах митців XVIII – XIX сторіччя, коли релігія була головною складовою життя громад: пишні гуляння, зібрання людей у церквах, освячування пасок, як, наприклад, це зафіксовано на полотні "Великодня утреня" Миколи Пимоненка (1862 – 1912).

Мешканці села зібралися на освячення пасок. Для всіх у церкві не вистачає місця, на ґанку – тиснява, яка перетікає у чергу. Люди – у святковому брані. У центрі картини - сільські діти граються, обмінюючись крашанками.

Картина існує у трьох варіантах.

Картина написана у 1891 році, зверніть увагу на форму і вигляд великоднього хліба. У всіх однаковий – круглий і з хрестом. Білі чи шоколадні маківки відсутні – ця традиція з'явилася у селі пізніше.

Поряд з пасками лежать крашанки одного кольору, шматок масла чи сала, у декого – печене порося. Все це покладено на розстелений рушник чи ночви, бо тоді їжу зав'язували у хустку чи покривало і так несли до церкви. Свічки тримають лише ті, хто зібрався заходити у церкву, інші ж поставили їх біля їжі в очікуванні освячування.

"Великодню утреню" Пимоненко написав у селі Малютянка під Києвом, у якому прожив багато років і де створив основні свої шедеври на сільську тематику.

У 1901 році художник-імпресіоніст Іван Труш (1869-1941) повертається до Львова після першої подорожі по Україні, і влаштовує виставку своїх творів. Як зазначено на сайті музею імені Андрія Шептицького, окрім пейзажів та портретів, митець показав перші жанрові роботи, які присвятив святкуванню Великодня у селі – "Гагілки" та "Великодня процесія".

Або у листі до дружини Аріадни Драгоманової у 1902 році він розповідає про свої мрії: "План мій до "Гагілок" розширився значно. В слідуючих 3-4 літах маю намір намалювати 3 картини того свята і всі три мають бути цілком непохожі одна на одну".

Свою обіцянку художник виконав - у музеях зберігається декілька робіт з сюжетом весняної забави.

Ось як описує "Гагілки" Труша музей імені Андрія Шептицького:

Художник Степан Колесніков (Одеський) (1879-1955), імовірно, написав "На Великдень біля церкви" в еміграції. Разом з дружиною, сином та донькою він виїхав з Одеси після Жовтневої революції. Через Грузію, Туреччину та Грецію родина перебралася до Белграда. В Україні у нього залишилися батьки та родичі на Луганщині, де він народився, та у Санкт-Петербурзі - молодший брат художник Іван Колесніков.

Центральна лінія творчості Степана Колеснікова – життя в українському селі. Він писав пейзажі, натюрморти, портрети, зображав тварин та сільський побут, як от великодня служба.

Виставляючись у Парижі, Празі, Белграді він листується зі своїм вчителем Іллею Рєпіним, який у той час теж був у імміграції: "Працюю дуже багато і тільки в улюбленій праці знаходжу полегшення і тимчасово забуваю про свою тяжку хворобу - безмежну тугу за Батьківщиною. Вірте мені, вельмишановний Ілля Юхимович, я обласканий в країні близького нам народу - сербів, і тепло мені і моїй родині, але я страждаю, і болить душа, як тільки залишаю палітру й пензлі".

Петро Левченко (1856 – 1917) написав натюрморт "Святковий стіл" у проміжку 1890 – 1900 років. На столі – висока паска з прикрашеною маківкою: чорна помадка та якісь фігурки, можливо півники. Поряд на тарелі різноколірні крашанки, пофарбовані за допомогою фарби, а не цибулинного лушпиння

Хоча Микола Пимоненко та Петро Левченко пишуть свої великодні сюжети майже в один час, зверніть увагу на різницю між пасхальним хлібом та крашанками у селі та місті.

Скоріш за все на картинні Левченка – його родинний стіл у харківській квартирі. Художник багато писав інтер'єрних сюжетів, особливо зображав свою дружину співачку київської опери Матильду Ситову, яка на картинах грає, читає, куховарить. Хоча прославився Левченко не за чутливі інтер'єрні роботи, а за зображання природи та вулиць Харківщини. Він вважається творцем українського ліричного пейзажу

Три великодні картини Віктор Зарецький (1925 - 1990) написав під кінець життя, коли в СРСР відбувається перебудова, яка призводить до послаблення атеїстичної пропаганди. Художники починають відкрито звертатися до релігійних тем, центральною з яких є Великдень.

На всіх роботах - звернення до українських традицій: одяг, орнаменти, великодні страви. У сюжетах відчувається перевага естетичного над соцреалізмом, який є у роботах митця, коли він працював на Донеччині.

Картини насичені золотими, рубіновими, "сонячними" кольорами. І на них, як і на інших полотнах та ескізах мозаїк Віктора Зарецького вгадується мистецький стиль сецесія, представником якого був австрійський митець Густов Климт.

Натюрморт Івана Марчука "Христос Воскрес" ні з чим не переплутаєш, завдяки унікальному стилю автора, який він створив – "пльонтанізм" (від плести, пльонтати, як говорить Марчук).

На картині у тарелі – крашанки, поряд ваза з квітами, схоже, що з тюльпанами. Всі предмети дають характерну - "марчуковську" - тінь. Гра зі світлом дає уявлення, що перед нами стіл.

"Христос Воскрес" написана у 1993 році, коли Іван Степанович жив поза межами України – США. Канаді та Австралії.

Джерело: Суспільне Культура

Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія SEPTEMBER — напишіть нам на пошту: september.journal.ua@gmail.com. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.