Редакція September спільно з MEGOGO підготувала ексклюзивну добірку фільмів, які обрали відомі українські актори до Дня українського кінематографа. Кожен із них ділиться своїм улюбленим фільмом чи серіалом, розповідає про емоції, та пояснює, чому саме ця стрічка займає особливе місце в їхньому серці.
Ця добірка пропонує не лише подивитися на кіно з іншого ракурсу, але й відчути, як воно впливає на тих, хто сам творить кінематограф.
«Для мене улюбленим фільмом є «Памфір». Це те кіно, яке просто зриває дах. Але я ще додам серіал «Перші ластівки», з любов'ю до кожного, хто його робив.
Якщо говорити про фільми, то для мене важливі дві речі. Перше — це те кіно, яке мені хочеться переглядати знову. Друге — це коли я запам'ятовую дуже багато сцен. У «Памфірі» світ, який створив Дмитро, просто неймовірний. Акторський склад — це щось космічне. Окремо хочеться виділити Сашу Яцентюка — напевно, це моя улюблена акторська чоловіча робота в українському кіно. Саундтрек теж на висоті. І ще — це чудовий дует Саші і Соломії. Давно не бачив історій, де чоловік просто любить свою дружину, а дружина його. І більше нічого.
А що стосується «Перших ластівок» — це перша українська антологія, два сезони по вісім серій. Деякі актори грають в обох сезонах, але різних персонажів. І цей проєкт для мене дуже важливий. Напевно один з найулюбленіших, який був у мене в Україні».
Павло Алдошин
«Памфір» — без перебільшення, прорив в українському кінематографі. Нарешті! Це глибока, потужна драма, що вражає до самого серця. Сценарій просто неймовірний, а акторський ансамбль працює як єдиний організм.
Кожен актор не просто грає свою роль, вони точно розуміють, що роблять і в якому жанрі знаходяться. Ця гармонія створює таку щільну, вибухову енергію, що, чесно кажучи, вона буквально розриває мене на шматки. Історія — абсолютно українська, навіть суто українська, якщо так можна сказати. Цей закарпатський колорит — це не вся Україна, але це важлива її частина. Тут є дуже багато українського, в найкращому сенсі цього слова. Я неймовірно щасливий, що наше кіно вже на такому рівні».
Анастасія Цимбалару
«Зовсім нещодавно переглянула фільм під назвою «Батько» і залишилася дуже враженою. Це психологічна драма про те, як герой, впливовий бізнесмен приїздить до свого батька, з яким із загадкових причин не спілкувався впродовж 25 років і дізнається про його смерть. Головний герой намагається зʼясувати причину його загибелі, а це підіймає ще багато слоїв минулих помилок, розкаянь, неоднозначних вчинків та непростих стосунків між батьками та дітьми.
Неймовірна атмосфера кіно, естетичні кадри, музичний супровід, талановиті виконавці головних ролей, сюжет з елементами детективу, де глядач разом з головним героєм намагається розвʼязати клубок з власних спогадів, відчуття провини, складних відносин між батьками та дітьми — все разом створює по-справжньому особливу атмосферу».
Любава Грешнова
«Вже багато років моїм улюбленим Українським фільмом лишається «Поводир», досі памʼятаю той катарсис і величезний спектр емоцій який відчула під час першого перегляду. Це тонка та внутрішньо багатогранна історія про людяність та підтримку. Про мудрого Українського Кобзаря та маленького хлопчика, вони знедолені , самотні але незламні. Картина надихає талановитою грою Станіслава Боклана та глибинними сенсами закладеними до переосмислення та насичення! Це фільм який можно дивитися знов і знов , і відкривати для себе щось нове та неосяжне!»
Таїсія-Оксана Щурук
«Стоп-Земля» — картина, яку хочеться радити знову й знову.
Одразу фільм тішить око невимушеною акторською грою, чудесною режисерською і операторською роботою. Найважливіше для мене, як для глядача, це коли я можу пройнятися, співпереживати і повністю зануритися в історію героїв.
Кожного разу фільм повертає мене в мої шкільні роки. Ностальгічно окреслює ті почуття, які можеш прожити чуттєво лише в тому віці. Нагадує, що таке юність, невизначеність, пізнання. Час розчиняється. Не помічаєш пролітаючих годин, днів, років. І не задумуєшся про майбутнє, відчуваєш все тут і зараз.
Такий цей фільм для мене, і сподіваюсь стане для вас. Це про кожного з нас і наш унікальний досвід споглядання, дослідження та проживання життя».
Максим Девізоров
«Мій улюблений фільм — «Додому» Нарімана Алієва. Глибоке, зворушливе кіно про те, що значить бути справжнім чоловіком, батьком. Певні референси в цьому фільмі викликають у мене асоціації з ще одним моїм улюбленим фільмом. Тому це комбо — лав».
Григорій Бакланов
«Сказати, що це улюблений фільм — буде недоречно. Але найважливіший — так. Бо якщо мене спитають, з чого почати відкривати український кінематограф, це буде саме «20 днів в Маріуполі».
Сьогодні наше кіно — більше ніж кіно. Воно може і має змінювати світ. Фільм це вже довів, розказавши про наш біль, реальність, історію та очевидність фактів, які мають знати усі саме на емоційному рівні».
Даша Трегубова
«Є багато українських фільмів — і сучасних, і класичних, про які варто розповідати. Про деякі ви вже чули, про деякі, можливо, ще ні. Розкажу про цікавий, на мою думку, фільм, і за жанром, і за акторськими роботами, і за сеттінгом.
«Я працюю на цвинтарі» — драмеді 21-го року, дебютна робота режисера Олексія Тараненка за однойменною книгою блогера та письменника Павла Белянського. Головний герой — колишній архітектор, який працює на цвинтарі і займається виготовленням памʼятників. А ще — вирішенням проблем, своїх та оточуючих. Фігурально — питаннями життя та смерті.
В головній ролі Віталій Салій — один з найталановитіших і найхаризматичніших українських акторів. А ще: акторська династія Жданових, Андрій Ісаєнко, Римма Зюбіна - і ще чимало яскравих акторських робіт.
Це душевна і часом щемлива історія, маленький фрагмент чужого життя, в якому знаходиться місце і трагедії, і комедії. В кінці зал плакав».
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: you@september.ua. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.