Днями, головна редакторка і засновниця SEPTEMBER Марʼяна Янко подивилась серіал “Юнацтво”. І це той випадок, коли емоції не відпускають навіть після фінальних титрів. Серіал справді вразив.
Це не просто якісно знята історія. Це сильне, чесне висвітлення складного періоду в житті, який ми всі проходимо або ще пройдемо — підлітковість.
Особливо зрезонувало те, як тут показано реалії батьківства.
Як складно виховувати дитину, не втрачаючи з нею зв'язку, коли ти щодня балансуєш між заробітком коштів, втомою, собою та батьківством. Це дуже тонка, болісно правдива історія про любов, про втрату, про спробу бути поруч навіть тоді, коли світ починає хитатися.
І водночас ця історія про те, як складно сьогодні бути підлітком.
Як жити, коли тебе постійно оцінюють через екрани?
Коли твої помилки — не просто досвід, а потенційна “вічність” в інтернеті.
Соціальні мережі має невидимий тиск, який формує самооцінку, впливає на вибори, розмиває межі між реальністю й проєкцією. Серіал «Юнацтво» яскраво проілюстрував це.
Серіал "Юнацтво" тонко показує, як у цій цифровій реальності легко втратити себе, не маючи ще досвіду бути собою.
Сюжет тримає з першої сцени — підлітка звинувачують у вбивстві однокласниці, і батько, якого грає неймовірний Стівен Ґрем, намагається зрозуміти, що сталося, і водночас — не втратити сина. Реалістичність гри, глибина емоцій, зйомка одним дублем — все це створює ефект присутності, від якого просто неможливо відвести очей.
Кінцівка… Це той фінал, після якого хочеться довго мовчати. Такий щем, така тиша в середині.
“Юнацтво” — це не просто історія. Це проживання болючого періоду батьків та підлітків. Раджу до перегляду всім, у кого є діти та тим, хто хоч раз замислювався: як не втратити одне одного в цьому надто швидкому світі.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: you@september.ua. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.