“Я розкривала серце кожному, закривала очі і завжди хтось сідав на стілець навпроти. Одна справа – фізичний біль, зовсім інша – біль у моєму серці, біль чистої всеохопної любові.”
Книга, яка розкриває шлях закомплексованої сербської затюрканої дівчинки, яка живе у світі несправедливості, болі та постійних викликів аж до найвідомішої сучасної художниці. Ще з самого дитинства, вона, Марина Абрамович зростала у тотальному нерозумінні батьків та самої себе. Вона не сприймала себе, своє тіло, свої відчуття та бажання. Бо вони були неважливі для неї. Перші поцілунки, секс і стосунки стали причиною майбутніх комплексів. Але це зробило сильнішою.
Навіть день народження сприймалось як сумне свято: “Я почувалась такою недолюбленою, покинутою всіма. Я слухала Моцартів “Концерт для фортепіано 21”знову і знову - у цій музиці було щось таке, що змушувало мою душу обливатись кров’ю”. Самотність стала приводом до пізнання себе і це зробило сильнішою.
Однак, одного дня, коли все йшло не так, життя все більше складалось із сорому та самоаналізу, із Мариною трапляється інший світ. Світ мистецтва. Перфоменси. Це зовсім інша реальність у якій вона дозволяла бути собою, такою яка є із усіма тріщинами.
Заплющіть очі та уявіть себе глядачем
Перед вами дівчина, яка сидить у залі. Навколо неї різні предмети (від пір’їни до молотка). На столі інструкція: ви можете робити зі мною що завгодно, я за все несу відповідальність. Передбачаєте реакцію глядачів? Так, спочатку це була “акуратна обережність”, та через кілька годин вседозволеності почалось биття, різання, зв'язування скотчем. На наступний день учасники дзвонили їй, вибачались, казали, що не розуміють, що на них найшло. Але людську природу мабуть не зміниш. Це експеримент, який описує біль. Біль жінки, коли стан "ніяк", коли немає поруч нікого, коли ти впадаєш у відчуття депресії з якої здається ніколи не викарабкаєшся. Однак, повинно бути щось, що тебе рятує.І цим щось виступають різні речі: робота, стосунки, сім’я, друзі, хобі. Головне мати це щось. А ще краще мати опору у собі.
Цим «щось» для Марини Абрамович деколи було кохання. Кохання, яке наповнене шаленими вчинками та бурхливістю, яке недозволяло усамітнитись, а наповнювало. Воно було незвичними - бідним матеріально, але багатим морально. Однак, усе має звичку закінчуватись. Розлучення, яке принесло непідробний біль, який розбиває, але водночас зароджує щось нове. І знову-таки це зробило сильнішою.
Життя це – простір для експерименту та мистецтва. Абрамович відмовлялась від штучного життя, цивілізації, обмежувала себе в їжі та спілкуванні. Але заявила про себе як сильну жінку, яка не боялась розривати шаблони, а нагадувала всім, що треба бути собою, а не шукати в інших себе. І це проявлялось у її перфоменсах.
Ця книга для тих, хто прагне віднайти та зібрати себе із маленьких частинок, які колись хтось розбив. Незважаючи на ваш попередній досвід, ви можете все змінити та відкрити себе. Ви зможете повірити у силу жінки із криштальним серцем. Ви зможете повірити, що вам слід бути собою і йти проти стереотипів. Ви зможете зупинитись і зрозуміти, яка ви сильна, але вразлива.
“Пройти крізь стіни” – пройти крізь усі випробування та залишитись найбажанішою для себе. Історія кожної із нас: маленької дівчинки із невдалими відносинами, комплексами, складним дитинством до впевненої, сильної та видатної жінки, яка готова пройти крізь «стін».
Автор: Волошина Христина
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.
Якщо ви бажаєте створити спецпроект разом з September — напишіть нам в Телеграм: @septembercooperation