Як розуміти мистецькі твори

Скільки разів ви чули жарти про різницю між Мане і Моне, скільки бачили варіацій використання репродукцій картин Ван Гога як на листівках і календарях, так і навіть на шкарпетках. Мистецтво створюється кожної секунди, кожної хвилини розвивається і продовжує вічно оточувати нас. Проте що робити коли професіонали чи звичайні любителі продовжують насолоджуватись ним і захоплюватись його міфічними підтекстами, обговорюючи різні техніки нанесення мазків фарби. Особливо якщо ваші буденні справи далекі від творів Леонардо да Вінчі чи Мікеланджело, але тяжіння до прекрасного не полишає вас. Британський мистецтвознавець Джон Бергер, автор книги «Як ми бачимо» виокремив декілька важливих кроків для особистого розуміння витворів мистецтва без потреби будь-яких бекграунду чи підготовки.

Перш ніж почати якось розглядати картини та намагатись зрозуміти чому частіше всього любителі мистецтва так довго кожну, необхідно забути про будь-який власний досвід, пов’язаний з мистецтвом. Навіть якщо ви вже бачили картину десь на фото в інтернеті чи в оголошенні про виставку, або ж в книзі чи фільмі. З чим би не були пов’язані ваші спогади, подивіться на картину, наче бачите щось вперше. Уявіть, що ви навіть не знаєте що означає слово «картина». Знайдіть допитливу дитину всередині себе дайте їй побачити мистецтво вперше.

Не намагайтесь відразу оглянути з сотню картин за пару годин, чи навіть за день. Якщо ви вже обрали якусь для свого приціленого погляду, то спробуйте заглибитись в її суть. Розгляньте кожну її деталь та намагайтесь просто розслабитись. Джон Бергер радить навіть зробити 5 повільних вдихів та видихів, поки стоїте перед невідомим для вас зображенням.

Після того, як ви спробували розслабитись та насолодитись зображенням, можна дати волю власним думкам. Так чи інакше у будь-якій картині є певні образи та деталі, за які зачепиться око. Як тільки ви знайдете для себе такий об’єкт, сміливо можете відпускати свою фантазію у політ. Згадайте що вам він нагадує та які асоціації він викликає.

Після попереднього блукання у власних асоціаціях ви можете звернути до чогось більш знайомого вам – власного життя. Саме відгук в особистій історії шукає кожен витвір мистецтва і тому й стає величним і вічним. Ті речі, картини, фільми, або ж музика, які дають вам відчуття причетності до його сутності, тобто знаходяться на одній хвилі з вами та неначе «розуміють» вас, і стають шедеврами. І чим більшій кількості людей вони відгукуються в душі, тим більше їх і визнають в суспільстві. Це не означає, що сучасне мистецтво з його дивними формами, ляпками чи рисочками не має жодного шансу. Просто на його розуміння, потрібно більше часу. А на меті воно має не якусь окрему ситуацію чи почуття, а цілу епоху.

Після такого довго екскурсу у власні думки та глибокі спогади із життя, які можуть стосуватись як подій, які сталися саме з вами, так і фільмів чи книжок, які ви раніше бачили чи прочитали, спробуйте прислухатись до саме себе. Запитайте себе про те, які емоції у вас викликає зображення. Ви відчуваєте якісь певні почуття, чи вони досить неоднозначні. Будьте щирими з собою, тоді мистецтво заговорить з вами, навіть без слів.

Якщо вам насправді сподобалась сама картина, спробуйте дізнатись щось про її автора. Яким було його життя, як він мислив, як став відомим. Це суттєво допоможе вам зрозуміти іншу людину, яка жила багато років, і знайти хорошого безмовного, але багатослівного співбесідника. І пам’ятайте, що говорив герой легендарної стрічки «Спілка мертвих поетів» Джон Кітінг: «Не намагайтесь вгадати, що думає автор. Думайте самі», тоді ваше спілкування з мистецтвом матиме усі шанси стати великою любов’ю вашого життя.