TANIA DUDU про власний стиль, професію та закордонний досвід

Tania Dudu є персональним стилістом та fashion-експертом із досвідом понад 6 років, чиї статті та коментарі публікуються в українських та закордонних виданнях. Щороку відвідує Fashion Week у Мілані, Парижі, Копенгагені та є автором курсу «В чому твоя ФІШКА».

Працює з популярними блогерами та клієнтами по всьому світу. Веде fashion-блог з 2019 року.

Нещодавно я прочитала, що Miu Miu — це дитяче ім’я Міуччі (так її називали друзі та рідні), яка заснувала бренд. У мене схожа історія з походженням «Dudu» — це похідна від мого прізвища, яке я не могла вимовити, бувши маленькою. Коли я думала про свій нікнейм для власного блогу, це здалося милим.

Після одруження я зрозуміла, що можна нічого не змінювати, адже моє прізвище починається на «Д», а чоловікове — на «У».

Я стиліст до глибини кісток, і це вже складно відділити від мене (щоденні образи, створення контенту, робота), і в цій сфері бачу свій подальший розвиток.

Я народилася в маленькому містечку, і здавалося, що на мене могло вплинути в цьому середовищі? Але моя мама була кравцем-технологом і шила одяг для інших, тому примірки, ескізи та записи модних показів на відеокасетах супроводжували мене з раннього дитинства. А моїми настільними книгами були fashion-журнали з 1994 року, які тато висилав мамі з США. Це обкладинка мого першого *W Magazine*, який я могла гортати годинами (він досі у мене зберігається).

Далі я здобула економічну освіту і почала займатися бізнес-проєктами (хоча вони були пов’язані з жінками та сферою краси), але на роки 20 я забула про своє покликання. Згадала аж у 28, коли залишилася без роботи. Моїм єдиним варіантом було НАРЕШТІ СТАТИ СОБОЮ.

Коли я починала, на ринку було від сили п’ять стилістів, тоді ця професія не була популярною, і я уявлення не мала, які кроки потрібно робити, щоб досягти певного рівня, тому піддалася течії та інтуїції. Я нікого не копіювала, просто працювала й транслювала це у своєму акаунті.

Зараз все по-іншому: дівчата стають стилістами, бо люблять одяг, і в Instagram це виглядає як «казкова робота», де ти купуєш різноманітні «хотілки», ходиш з клієнтами, як з подружками, на shopping та заробляєш великі гроші. 

Плюс, професія стала дуже перенасиченою і, на мою думку, пропозиція перевищує попит. Але істинним стилістам завжди знайдеться місце, я часто бачу нові обличчя, які вирізняються індивідуальністю та власним почерком.

Моя порада — знайти свою нішу, яка ще не так переповнена, а їх у fashion індустрії більше десятка.

Мені часто кажуть, що мій стиль є унікальним і не схожим на жоден інший.

У мене є певні особливості: маленький зріст, пишні форми та мініатюрна тілобудова.
Іноді так хочеться одягнути просто брючний костюм, але він на мені не сидить ідеально, тому доводиться креативити. Мою унікальність заклала сама природа. Кожен образ я підлаштовую під себе. Часто дозволяю собі бути різною, додаю щось нове під впливом тенденцій, але не втрачаю при цьому самобутності.

Не боюся експериментів і знаю, як обіграти будь-яку річ. 

Я досі живу на дві країни — Україна та Франція, і правила гри тут абсолютно різні. Мені було дуже складно, оскільки локально я жила в Парижі, а аудиторія та більшість клієнтів — українці.

З «вимушеним переїздом» у мене зникло багато співпраць та частина аудиторії, хоча опинилася я в Парижі на піку своєї кар’єри.

Тому перше правило — це вибрати ринок, на який ви працюєте.

Я не змогла, тому втрачала можливості в одному та іншому місті. За кордоном не розуміють «багатозадачності» стилістів. Як ти можеш бути й персональним шопером (так тут називають персональних стилістів), і рекламувати бренди, і ще стилізувати зйомки для брендів? Для українських стилістів це звична справа. До речі, на мій Instagram усі дивилися як на 8-ме чудо світу, бо я була серед зіркової команди асистентом з найбільшою кількістю фоловерів.

Друге правило — шукайте прив’язку.

При знайомстві, коли я казала, що працюю стилістом, мене запитували, де або хто мої клієнти (усі чекали, що я назву впізнаваних осіб чи відомі глянці). Ви, звичайно, можете влаштуватися у популярний бренд чи журнал, але це гра в довгу, і часу на власні проєкти практично не залишиться, тому треба обирати. Щодо персонального стайлінгу, попит тут малий. З десяти запитів від клієнтів я працювала лише з двома (усі відмовлялися через високу ціну), бо для них це більше цікавість спробувати щось нове, а не знайти свій стиль чи закрити питання з гардеробом на сезон. 

Щодо зйомок з брендами, тут, звичайно, хороший цінник та цікава команда. У мене було чотири великі зйомки для австралійського видання *Moss Magazine*, *Numero Netherlands*, та двох брендів з Ізраїлю та Німеччини. На підготовку йшло декілька днів, офіційні листи та листування через електронну пошту з довгими відповідями. Це було дуже стресово.

Правило три — подружитися з PR-агенціями та брендами.

Які готові надати вам одяг чи аксесуари на зйомки ще до запиту, щоб швидко все організувати.

Правило чотири — закордонна освіта.

Якщо ви націлені на цей ринок, або ж іноземне ком’юніті.

Правило п’ять — вкладайтеся в креативні зйомки.

Які ви зможете організувати з командою однодумців або ж самотужки (для портфоліо). За кордоном дуже сильно проявляється синдром меншовартості, і ми всі хочемо працювати з іноземними візажистами, фотографами, бо це «зробить нас крутішими», забуваючи, скільки класних українських спеціалістів є поруч. Підтримка один одного є надзвичайно важливою.

Почну з образів у стилі Вамп — це одна з моїх улюблених естетик, хоча не часто експериментую в цьому напрямі через стиль життя. Перший образ був натхненний брендом Alexander McQueen, другий — моєю новою латексною сукнею купленою у вінтажному магазині за 30 євро та улюбленим чорним кольором. Основні акценти зроблені на макіяжі, фактурах, оригінальних деталях, таких як боа з пір’ям та аксесуарах.

У моєму полі зору дуже багато fashion- контенту та інформації, але я ніколи не намагаюся відтворити чи повторити якийсь образ. Тому усе, що ви бачите, є втіленням фантазії та креативу. Напевно, це був мій перший образ у стилі Preppy, щось абсолютно нове для мене. Лофери я теж ніколи не носила раніше, а про кольорові шкарпетки взагалі мовчу. 

З кожним новим образом ви ніби відкриваєте в собі щось таке, з чим ніколи раніше не стикалися, — частинку себе з іншим внутрішнім відчуттям та світосприйняттям. Може, саме через це відчуття я так люблю експерименти. 

Я ніколи не боялась кольорів, можливо тому, що завжди знала як їх гармонічно поєднувати. Перший образ я одягла на CPHFW у скандинавському стилі використовуючи українські бренди, а другий образ в стилі Casual Chic де основою є мікс фактур: трендова прозора спідниця та замшева сумка.

Перше місце я віддаю жакету (в мене їх близько двадцяти), спідниця міні, взуття на каблуку із гострим носком, оригінальні сумки, окуляри, головні убори, штани палаццо, балетки, топи, мінімалістичні сукні, oversized пальто, шкіряні штани та куртки.

Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: you@september.ua. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.