Мабуть, кожній з нас знайоме це відчуття: заходиш у музей чи галерею, зупиняєшся перед полотном – і ніби бачиш усе, але водночас нічого не розумієш. Здається, це просто набір ліній і кольорів, які не мають сенсу. А чи точно все так просто?
Про те, як «читати» картини, не боятися сучасних художників і отримувати задоволення навіть від незрозумілих сюжетів, Наталія Ізюмська поговорила з мистецтвознавицею Оленою Поляковою. Засновницею The Mysteztvo – освітній проєкт про культуру та мистецтво.
Вона поділилась простими порадами, які допоможуть побачити в мистецтві щось нове, непізнане раніше.
А ви точно все побачили?
Ми звикли до того, що, аби зрозуміти літературу, треба почитати не лише назву, а всю книгу. А от мистецтво ми часто «читаємо» поверхнево. Тож, якщо не вдається одразу зрозуміти картину – це не проблема. Це запрошення: зупинитися й придивитись.
«Люди дуже часто ловлять себе на думці, що вони не розуміють сучасне мистецтво – і майже ніколи не помічають, що вони й класичне не розуміють так само. В обох випадках потрібно просто трохи більше часу, а не просто постояти біля картини» – каже Олена Полякова.
Вона радить не зупинятися, коли бачите знайомі образи, і здається, що «все зрозуміло». Людина, дерево, будівля – це лише зовнішній шар.
Візуальний шум чи витвір мистецтва?
Іноді здається, що перед вами зовсім не мистецтво – радше випадкова пляма фарби на полотні. Часом за хаотичними лініями ховаються дуже продумані сенси. Наприклад, абстракція, що здавалася просто мазками фарби, раптом починає говорити, коли ви дізнаєтесь, що це реакція художника на події війни або особисту втрату.
Олена радить: «Дізнайтесь – хто автор? Якщо це художник, який вже має ім’я, певний статус, тоді ми можемо припустити, що він знається на тому, що створює. Тож варто подивитися уважніше. Якщо дивитися на це глобально, є ті з творів мистецтва, які створюються зараз і з часом увійдуть в історію. Але для цього треба вміти побачити в них більше, подивитись уважніше».
Не ігноруйте концепцію
Варто пам’ятати, що виставки – це не лише знайомство з іменами художників чи окремими творами, а й можливість дізнатися більше про концепцію, історію створення, кураторський задум і культурний контекст. Саме тому важливо звертати увагу на супровідні матеріали – їх створили не просто так.
«Зазвичай на виставках є супровідний текст, який описує концепцію виставки. Прочитайте його. Іноді він буває нудним, але вже змусьте себе виділити п’ять хвилин, щоб зрозуміти, про що йде мова. Після цього погляньте по-новому на те, що ви вже бачили, враховуючи те, що ви прочитали. Чи стало вам зрозуміліше? Чи знаходите ви сенси, які прописані? На які емоції вас наштовхує картина? Можливо, у вас є враження абсолютно відмінні від того, що заявляють у тексті?» – поділилася мистецтвознавиця.
Чи справді важливо все розуміти?
Мистецтво – це не тест на ерудицію. Не обов’язково знати всі дати, персоналії, терміни, щоби відчути, що робота промовляє до вас.
Варто пам’ятати, що мистецтво можна сприймати на кількох рівнях: емоційному, інтелектуальному та культурно-історичному. Навіть якщо здебільшого ви реагуєте емоційно, спробуйте зануритися глибше – це розширить ваші знання й допоможе краще розуміти не просто картини, а й процеси, що відбуваються у світі.
Тож, наступного разу, коли ви опинетесь перед незрозумілим полотном – не поспішайте проходити повз. Замість того, щоб шукати «правильну» відповідь, поставте власні запитання.
Дослідіть. Відчуйте.
Можливо, ця картина вже давно говорить до вас – просто іншою мовою.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: september.journal.ua@gmail.com. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.