Плейлисти із різдвяних колядок

Колядуймо правильно

З метою збереження та осучаснення різдвяних українських традицій створений новий фільм «Колядки на Кудрявці», премʼєра якого відбудеться вже 24 грудня. Подивитися фільм можна на медіасервісі MEGOGO, а 30 грудня колядки зʼявляться на музичних майданчиках та на майданчиках для прослуховування подкастів.

Автори проєкту «Колядки на Кудрявці» розповідають про те, як правильно колядувати та щедрувати.

• Історична довідка

Ще за часів язичництва колядки з’явилися як сповіщення про народження нового Сонця, адже раніше колядування відбувалося якраз у день сонцестояння. Мали вони обрядовий характер та врожайно-господарську тематику. Але згодом, прийшло християнство, а з ним і новий об’єкт прославляння — Син Божий. Так у колядках з’явилися біблійні та світські мотиви.

З’явилися і залишилися. А всі обрядові засади та побажання добробуту забрали на себе щедрівки. Тож відтоді повелося, що перед Різдвом — колядують, прославляючи народження Христа. А на Щедрий вечір — щедрують, бажаючи врожаю та достатку на наступний рік.

• Чек-лист колядування від наших предків

Підготовка. Колядування — справа відповідальна. Тому розучувати пісні необхідно завчасно. За традицією, новачки займалися цим протягом усього Пилипівського посту, тобто з 15 листопада до 24 грудня.

Великий гурт. Поодинці не колядували — збирали групи близько 10 осіб. Кожен мав свою роль: Берези, Звіздоноші, Дзвонаря, Міхоноші, кози чи інших самостійно вигаданих героїв.

Вбрання. Крім костюмів для персонажів вертепу, колядники вдягали вишиті сорочки, баранкові чорні шапки, кожухи, штани-гачі із червоного або чорного сукна.

Восьмикутна зірка. Цей символ новонародженого сонця та Вифлеємської зорі мав носити Звіздар. Зазвичай, всередину неї ставили ікону або свічку.

Цікаві факти

1. Колядування на межі. У давнину колядники уособлювали душі предків, і не прийняти їх було великим гріхом. Але процес колядування відбувався саме на порозі — це була уявна межа між світом живих (господарями) та світом мертвих (колядниками).

2. Адресне віншування. Колядки часто були персоналізованими. Вони мали місце для конкретного імені та зосереджувались на бажаннях того, кому присвячується. Наприклад, якщо дівчина чекала весілля, їй співали:

Роди ж ти, Боже, в городі зілля,

Дай же ти, Боже, в дому весілля.

3. Коляда в кожну хату. Колядування було не просто розвагою, а обов’язковим обрядовим ритуалом, від якого залежав врожай та все господарство. Тож, наприклад, у гуцулів існувало правило — колядувати в кожній хаті, навіть якщо ніхто там не живе.

4. Чоловік-полазник. Першим відвідувачем хати на Різдво та Новий рік мав бути чоловік. Жінкам зранку були не дуже раді: за прикметою, вони приносили біду.

5. Несинхронність за регіонами. Хоча колядування розповсюджене всією територією України, час походів колядників відрізняється в різних куточках країни. Наприклад, першими починали марафон діти Покуття, які виходили ще на Святвечір. Слобожанщина ж колядувала відразу після служби, а Поділля — на другий день Різдва.

Традиція колядування сьогодні

Якщо колись традиція колядувати була обрядовим регламентованим процесом, то зараз вона має інший характер. Ярина Сізик, вокалістка сучасного фольклорного гурту «ЩукаРиба» та засновниця Telegram-каналу «Етнографічні історії з Сізо Сізіциним», розповідає:

«Раніше пісня була невіддільною частиною життя. В будень і на свято люди співали. І не просто так, а дотримуючись «регламенту», адже обрядові пісні мали надзвичайно велике значення. Тож співали тільки ті, хто вміє співати. Але зараз це набуває розважального характеру, що також має побутувати.

Інтегрувати колядки в сучасність треба, адже українські традиції є органічними для нас, а не такими невідомими та сакралізованими як ми собі уявляємо. Проте варто це робити з фахівцями, бо в кожній сфері існує своя етика та нюанси. Більше крутих проєктів, і можливо, зовсім скоро українські автентичні пісні звучатимуть в наших навушниках.»

Де послухати сучасні колядки?

У фільмі «Колядки на Кудрявці» зібрано 8 автентичних народних колядок і щедрівок, які знайшли нове життя в сучасному аранжуванні та виконанні українських артистів. Адже традиції — це не просто наше минуле, це — частина нас, яка має зберігатися та розвиватися і сьогодні.