Як давати раду зі своїми емоціями під час війни та загалом?

Так, над емоціями потрібно працювати. Багато та якісно. І мова йде не лише про роботу із спеціалістом, але й вмінням домовлятися зі собою. А це неабияка навичка. Оскільки, навчитись контролювати емоції дозволяє бути незалежним — і від своїх переживань, і від оточуючих людей. Це наділяє нас більшою впевненістю у собі та легкістю.

Протягом двох місяців війни українці доводять неймовірну психологічну стійкість, яка, до речі, проявилась ще у перші години російського вторгнення. Це варто зауважити. Або ж простими словами: ми — молодці!

Отож, станом на зараз, можна звернути увагу на певну емоційну хвилю, яка поєднює у собі такі фази:

— розгубленість

— тривога, страх, паніка

— злість та роздратування

— ейфорія

— апатія, депресивні розлади

— стабілізація

— адаптація

Слід наголосити, що кожен етап характеризується своє якістю та кількістю реакцій. Звичайно, все індивідуально та персоналізовано. Однак, жоден період не повинен затягуватись та панувати над вашим життям. Пам'ятайте, емоціями маєте керувати ви.

Працюючи над емоціями, наша енергія спрямована на вирішення проблеми. Ми аналізуємо свої почуття, шукаємо їх реальне джерело, а коли знаходимо, намагаємося або його ліквідувати, або змінити ставлення до ситуації. Такий варіант є досить прогресивним. Якщо ж ви "придушуєте" емоції, то ігноруючи проблему (відволікаєтеся на роботу, заїдаєте стрес і т.п.), вона виникає знову, провокуючи з кожним разом все більш негативні почуття. Із цього слід робити висновок — емоції потрібно проживати.

Одним із ключових моментів є — зрозуміти як ви саме екологічно проявляти свої емоції. Для когось висловити свою злість можна словами, биттям подушки або криком. Не хвилюйтесь, це все розуміється із досвідом, практикою та індивідуальними характеристиками.

Найважливішим етапом є — адаптація. Наші основні думки є про те, що буде далі, як діяти в новій реальності, звикаємо до невизначеності та все одно будуємо плани на майбутнє. Адже, так війна є, так ми не знаємо на який це період, однак нам слід знаходити у собі силу та опору продовжувати жити.

Не забуваємо, що нам потрібно не тільки виживати, але й жити під час війни, бо після неї також буде багато роботи – відновлювати все те, що було зруйноване. У стані адаптації треба зрозуміти — ми знаходимося в нових умовах на невизначений термін. Треба вчитися в них функціонувати.

Фаза розгубленості характеризується — панікою, дратівливістю, пригніченістю, тотальна невизначеність.

Як допомогти собі?

Починати з рутини.

Повертатися до роботи поступово.

Якісно відпочивати. Сюди можна додати сон.

Доглядати за собою, слідкувати за своєю зовнішністю.

Спілкуватися.

Просити допомоги.

Фаза паніки, тривоги, страху

Почнемо із того, якщо людина перебує у кризовому та шоковому стані, коли емоції затоплюють. У такі моменти важливо не обговорювати "що вона відчуває?", а одразу допомагати.

Як?

— Фізична вправа "вдох - видих"

— У випадку паніки та шторму емоцій у людини поруч, з нею можна почати діалог. Варто говорити речі на кшталт: «Почуй мій голос», «Як тебе звати?», «Розкажи, що ти бачиш навколо?» тощо. «У цьому стані треба намагатися «заземлювати» людей – це дуже корисно». Попросіть назвати пʼять предметів синього кольору, що знаходяться в полі зору, запитати, які звуки та запахи навколо себе вона може розрізнити.

— Що робити, якщо самі перебуваєте в цьому стані? Так само допоможуть дихальні вправи та практики заземлення: нагадати собі, хто ви, де знаходитесь, якого кольору стіни, назвати пʼять улюблених футбольних команд чи фільмів.

— Якщо ж ви відчуваєте, що такі стани повторюються немає нічого поганого розповісти про це і спробувати працювати над цим. Повірте, це не просто так відбувається.

Фаза роздратування

Почнемо із завченого, але — злитись це нормально. Психологи рекомендують використовувати цю емоцію раціонально. До прикладу, подумати, що можна зробити, використавши злість: наприклад, допомогти рити окоп, дотягнути їжака до середини вулиці, рознести воду всім в укритті. Злість – у певному сенсі сила.

Завдання – нагадати собі про це та зробити з цієї сили щось корисне, поки вона є.

Фаза ейфорії

Цей етап не триватиме довго, і його важливо використовувати конструктивно. Боротися з ним не варто. Важливо — оцінювати та ретельно зважати на свої дій. Певною мірою шукати в них сенс.

Фаза депресивних симптомів

Найскладніший етап, який може затягнутись на довго.

Методів подолання є чимало. Однак, слід закцентувати увагу на двох. Перший — повернення до рутини: сон, звичні справи, рутина, спорт, прогулянки, читання.

Другий, важливо не залишатися в апатії, не заглиблюватися в неї. Психологи стверджують, якщо ж ви відчуваєте, що вам нічого не хочеться, окрім як звернутися калачиком, не чекайте мотивації та моменту, коли нарешті захочеться. Слід немов по будильнику робити прості корисні завдання, які допоможуть потурбуватися про себе та близьких: помити посуд, приготувати їжу, причесатися, вмитися. Необхідно також витягати з апатичних станів близьких. Допоможе формула: «Я розумію, що ти не хочеш, але, будь ласка, помий посуд – крім тебе нікому. Ти зробиш це завдання – і тобі стане легше». «Варто робити, хто що вміє: хто консультує, хто готує вечерю, хто, умовно, танк миє». Це дає відчуття корисності та дотичності до спільноти.

Універсальні поради щодо наших емоцій:

1. Дозвольте собі бути. Такою як є. Із всіма емоціями. Це означає з`єднатися з собою та бути чесним. Дослідження показують, що достатньо визнати та визначити емоцію, щоб її інтенсивність знизилася на 50%.

2. Поділіться своїми переживаннями. Не замикайтесь та заглиблюйтесь в них. Розпочніть їх проговорювати.

3. Терапія, справді, робить чудеса. Якщо ви маєте можливість звернутись до спеціаліста — зробіть це. Адже, терапія — це чесна розмова із собою. Повірте, воно вартує того.

4. Спорт. Так, це допомагає. Спробуйте подумати, який різновид підійде саме вам.

5. Вірте в краще. Так, це складно, але завжди так не буде. Можна по-іншому. Не вбивайте у собі надії.