Ви знаєте, я щоразу просто усміхаюся у відповідь, коли чую “ви, мабуть, така самотня, якщо сама прийшли у кав’ярню” або ж “мені незрозуміло, чому ви така красива, молода, розумна, прогресивна, але надаєте перевагу тому, щоб бути на самоті, ви, мабуть, така самотня”. А ще, коли дівчина заявляє, що прагне спочатку розібратися із собою, обов’язково хтось та й запитає:“А як же стосунки?” Тільки от я все ще не можу зрозуміти, чому ж у світі технологій та інновацій, появи нових трендів і дизайнів, різного виду практик та удосконалень, ми так і не навчились розрізняти самотність та усамітнення. Невже щастя дівчини обов’язково залежить від наявності партнера у її житті? Чи, можливо, від закоханості у когось? Або ж від наявності стосунків чи значних досягнень? Думаю, що ні. Бо цінність і щастя — речі, які ми створюємо власноруч. Без жодних умов та приналежностей. Навіть у тишині та наодинці. Тому, я просто щоразу усміхаюся у відповідь.
Зовсім донедавна питання усамітнення сприймалось у досить негативному контексті. Склалося таке враження, ніби за цим словом криється депресія, відсутність друзів, ізоляція, відлюдькуватість, погані наміри, величезне розчарування, біль, відчай, але точно не спокій та гармонія. Тільки от є одне “але”. Усамітнення – це базова потреба людини бути в тиші наодинці. Це не про втечу чи самотність, це про вміння відчувати. Себе. Без нікого.
У своїй книзі “Мистецтво відпочинку” Клаудія Гаммонд пише, що більшість вважає ніби-то усе залежить від того, наскільки людина товариська чи перебуває у стосунках: інтроверти можуть прагнути самотності, а екстраверти навряд. Однак, авторка вказує, що аналізуючи вплив особистості виявилося, що навіть екстраверти вважали кращим відпочинком усамітнення, а не спілкування з іншими людьми, хоча вони і справді потребують самоти рідше, ніж інтроверти. Звичайно, кожен із нас колись прагне відпочити від усіх. І це не про страшну самотність. Це просто такий період чи ваш стан. І він не розцінює вас як “людину, яка тікає від інших чи стосунків”. Ні, це про бажання почути себе.
Взагалі, за одним із досліджень, у середньому близько 29% денного часу ми перебуваємо на самоті. І про це слід задуматися. Коли нам випадає нагода залишитись наодинці, ми чомусь не цінуємо це. А відразу впадаємо у оцінювання власної діяльності, переживання, вимірювання досягнень чи пригадування власних помилок. Або ж обираємо скролити стрічку в соціальних мережах чи якомога швидше почути когось. Ми не вважаємо такий момент як особливий «час для себе», бо здебільшого він не дарує нам спокою.
Тільки-от важливо, що усамітнення — це необхідний період для того, аби відчути себе. От лишень подумайте, що протягом дня ми стикаємось із величезною кількістю людей, вирішуємо сотні питань, готуємо тисячі планів, спілкуємось з друзями чи відвідуємо публічні місця. А чи щоразу ви проживаєте кожну емоцію та стан? Чи завжди ви запитуєте себе: "А що це для мене означає? А який досвід ця людина чи ситуація мені припідносить?" А вартувало б! Бо це допомагає вивчати та пізнавати самих себе. Це прерогатива того, що ваша психіка перебуває у балансі, спокої та гармонії. Але аж ніяк не у самотності. Здатність до усамітнення — це одна із умов здорового ментального здоров’я. Коли людина прагне усвідомити власні потреби та бажання, зрозуміти та проаналізувати свій минулий досвід, їй слід залишатись наодинці. Не самотньою, а наодинці. І це зовсім різні речі.
Часто такі моменти можна прирівняти до “оновлення системи на старому комп’ютері”, адже лише у тиші ми справжні. Ми оголені, ми такі, як є. Тому, одразу постає питання: як досягти того, щоб час наодинці з собою не перетворився на час самотності? Відповідь така: навчитись приймати та любити себе без жодних приналежностей.
Скажу вам одну просту річ: ви вартуєте бути собою. Без роботи. Без досягнень. Без стосунків. Без партнера. Просто собою. Я знаю як складно вчитися любити та приймати себе. Я знаю, як це не відчувати себе, бо потрібен шум та люди, аби заповнили цю порожнечу. Тільки ви спробуйте, і у вас вийде. Маленькими кроками. І це не про самотність. Це про вміння налагоджувати із собою стосунок. Вміння вживатись зі собою. А після того обов’язково прийде прийняття. Адже усамітнення — це можливість прийти до себе.
А якщо хтось запитає вас чому ви проводите час наодинці, просто посміхніться у відповідь!
Автор: Волошина Христина
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.
Вам також може бути цікаво: