Команда заводу подкастів Sebto Media — про (не)улюблені стримінги, гречку з віскі й про те, як перші аудіоблоги пов’язані з Іраком.
Джерело матеріалу: SKVOT
Віднедавна подкасти — це рутина, база і ґрунт. Ми їмо їх на сніданок, обід та вечерю — і вже стали досить перебірливими, бо послухали багато і знаємо, що таке справді хороший подкаст.
Робити справді хороші подкасти вміють Sebto Media. Сьогодні в їхньому портфоліо 9+ подкастів: «Фінансова терапія», «Макіавельки», «Ранкове допіо» to name a few. Свій перший епізод вони випустили ще тоді, коли значення слова «подкаст» знав далеко не кожен.
Директорка Sebto Media Дарина Заржицька і продюсер Антон Ткачук розповіли нам про те, як одночасно менеджерити 9 подкастів та не з’їхати з глузду. А ще:
- як подкасти пов’язані з війною в Іраку
- як бороти стереотипи про подкастинг
- гарячі теми, на які ми говоримо недостатньо
- скільки потрібно переглядів, щоб заробити перші $2
Кажуть, зараз shining moment усього візуального. Як у світі, де домінує погляд, народилися подкасти?
Дарина: Згодна, ми живемо у візуальному світі. Коли я говорю про Sebto Media, часто запитую авдиторію, чи сприймає вона інформацію на слух. І часто чую, що ні, не сприймає. Але ми не даємо собі шансу дослідити світ аудіо — звідси багато упереджень.
А щодо того, як подкасти увірвалися в цей візуальний світ (а він такий давно — відколи з’явилося телебачення) — тут треба повернутися в історію. Перші подкасти, як і саме слово, з’явились у 2003 році. Це пов’язано з появою айподів та розвитком технології, яка поширює MP3-файли.
В подкастів також є передісторія — це записи радіопрограм, які передавали з рук у руки. Така практика була поширена в радянському союзі. Люди, які не погоджувалися з режимом залізної завіси та мали що сказати, записували радіопрограми. Вони не могли мати своєї радіостанції, адже це було заборонено. Але вони мали людей, яким були важливі їхні думки, — тож передавали записи їм напряму.
Схожа історія була в США, звідки прийшли сучасні подкасти. Там ця практика зародилася перед початком війни в Іраку. Всі великі медіа це підтримували, а люди, які не поділяли ідею вторгнення в Ірак, почали висловлюватись у форматі аудіоблогів.
Тому я думаю, що природа подкастів — не відповідати мейнстриму, бути трохи в андеграунді. Завжди існуватимуть теми, яким великі майданчики не захочуть давати голос. А подкасти дозволяють будь-якій людині сказати будь-що.
Люди часто бояться зробити «ще один подкаст», тому не роблять його зовсім. Як здобути довіру у світі, де кожен третій подкаст — вода без скрипту і монтажу?
Антон: Я теж відчуваю, що є упереджене ставлення до цього жанру. Єдиний спосіб це подолати — показати людям потенціал подкастів, тобто робити їх професійно. Досліджувати теми та працювати з дослідниками, які мають реальну експертність, а не прочитали дві статті перед записом.
Д.: Багато упереджень про подкасти сформували самі подкастери. Наприклад, що тут низький поріг входу. Так, він дійсно нижчий, ніж у відео, тому що подкаст легше зробити. Але це не означає, що цей поріг прямо дуже низький. Все одно потрібна підготовка, навіть якщо в тебе ток-шоу.
Але якщо ти хочеш робити подкаст — треба робити. Це дуже класна мала форма, особливо в культурі. Так можна затестити якийсь продукт, випустити його пілот у форматі подкасту. Просто дізнайся, як це можна робити, і не зводь усе до розмови двох людей за мікрофонами.
Що має та чого не має бути в подкасті, аби він став вірусним?
А.: Вірусний подкаст:
1) йде від щирого серця і того, що тобі дійсно болить;
2) не може бути копією чогось іншого;
3) має потрапляти в контекст тієї теми, яка заявлена в назві та описі.
Д.: Наш досвід з «Фінансовою терапією» показує, що велику авдиторію заробляють подкасти на недостатньо розкриті теми. Такою була тема фінансової грамотності — непокрита, але вона мала попит. Думаю, зараз схожий потенціал мають теми стосунків, ментального здоров’я. Заходиш у чарт на Apple Podcasts, і там завжди буде щось про психотерапію. Першими це почали «Простими словами» 4 роки тому.
А.: Так, і завжди можна вийти на складніший рівень. Якщо ми проговорили базові речі про ментальне здоров’я і здається, що ти вже переслухав усе про тривожність, депресію, можна вийти на науковий рівень — пояснити, як це в мозку влаштовано. Або як ментальне здоров’я пов’язано з економікою (це я зараз вигадую).
Які ще теми недостатньо проговорені?
А.: Деколонізація is the new black.
Д.: Історія України та українська культура. Після початку повномасштабного вторгнення цей тренд майже не сходить — нові продукти тільки додаються, і вони стають усе якіснішими. Вони відходять від базового рівня та йдуть у глибшу історію.
Завдяки Антону я відкрила для себе подкаст UNZIP, який робить «Суспільне Культура». Ведучі залазять в архіви та дивляться, яка музика крутилася на нашому радіо раніше. Це вже не просто розмова двох людей, це велика робота з джерелами. Там навіть є музичні вставки. Це дуже круто
Зараз у Sebto Media 9 подкастів — ви створювали їх поступово чи плюс-мінус одночасно?
А.: Ми стартували з подкастами ще до Sebto Media.
Д.: «Макіавельки» починались як мій подкаст — тоді я ще не думала, що буде Sebto. У 2022 році ми вирішили, що хочемо стати онлайн-медіа (попередньо ми були ГО), і запустили «Ранкове допіо». Потім почали працювати з брендинговою агенцією, вони зробили наш візуальний стиль. Ми знайшли назву Sebto. Паралельно взяли під свій бренд «Макіавельки» та запустили ще два подкасти — «Не мали дівки клопоту» й «Академічний флірт».
Тож моя відповідь — десь посередині. У нас є «Ранкове допіо», ми називаємо його флагманським продуктом. Є подкасти, які запустились одночасно, а є такі, з якими ми завершили співпрацю, або вони завершаться природно — як «Казки Маріуполя», в яких лише один сезон.
Чи важко проконтролювати всіх, хто робить подкасти під вашим брендом?
А.: В нас досить різні подкасти. Прикольно, що вони візуально однаково оформлені — щоб не губились, — але ми не хочемо, щоб кожен подкаст робився за якимось шаблоном. Тому хочемо, щоб автори залишалися собою. Але водночас трималися рамки — ціннісної передусім.
Д.: Одна з наших цінностей — акуратна робота з інформацією. Йдеться про фактчекінг, інклюзивність контенту. А щодо нашого втручання — в нас з авторами завжди партнерські відносини. Ми зацікавлені в тому, щоб автори приносили нам щось своє, ми даємо їм багато свободи.
Але, менше з тим, усе це продукти Sebto. Ми слідкуємо за тим, щоби брендинг був уніфікований — як аудіально, так і візуально. Наприклад, кожен наш випуск починається з «Sebto презентує» — як буква N і цей відомий звук перед кожним фільмом Netflix.
У вас широкий спектр тем: кулінарія, спадщина, політика, фінграмотність. Чому саме вони — яка за цим стоїть стратегія?
Д.: Ми дуже стратегічні. Коли ми робили брендинг, креадир агенції сказав, що ми його улюблені клієнти — бо завжди йдемо за стратегією.
Трансформуючи нашу ГО в медіа, ми виділили для себе такі тематичні блоки: суспільство, культура, права людини, політики громадянства. Ми шукаємо втілення цих кластерів у конкретних продуктах, подкастах зокрема.
Де політики, громадянство і держава, буде і блок про медіаграмотність і критичне мислення. Здавалося б, до чого тут «Голодним не слухати», але цей подкаст не лише про їжу. Він також про критичне мислення, те, як по-іншому дивитися на світ.
А.: Нам ще важливо, щоб наші подкасти мали розважальну складову. Тому, наприклад, «Голодним не слухати» — це місце, де ти можеш послухати й про рецепт гречки з маслом та віскі, і про номенклатуру назв риб, яка тягнеться за нами з союзу.
Ви принципово не записуєте відеоподкасти — чому?
Д.: Я не хочу бути старовіркою та казати, що подкасти — це тільки слухати. Вони можуть бути з відео, але для мене подкаст залишається подкастом тоді, коли це в першу чергу аудіальний досвід. Так, ми могли б перейти у відео та збирати більше охоплень на ютубі. Але якось Антон казав, що люди зараз мають запит на сповільнення, і це дійсно так. Ми відповідаємо на цей запит.
Я можу увімкнути відео на ютубі та лише слухати його. Але цей продукт робили для візуального сприйняття, тож у ці моменти я почуваюся трохи обділеною. Я сама подкастерка і розумію, що коли мене не будуть бачити, я по-іншому говорю. Моя співведуча може посміхатися, я це побачу та озвучу. А коли є відеозйомка, це зовсім інша динаміка.
Це якось впливає на ваше просування, особливо на ютубі?
А.: Ні, тому що ми використовуємо ютуб як додаткову платформу. Там зручний інтерфейс, тож людині легше провзаємодіяти з нами, написати коментар. Ми використовуємо ютуб, щоби побудувати ближчий зв’язок із холодною авдиторією.
Д.: Нещодавно на ютубі з’явилася окрема вкладка — «подкасти». Думаю, платформа почне їх просувати, якщо додає окремий функціонал. Поки що це гіпотеза. А щодо інших платформ, тут є такий виклик, що вони, по суті, подкасти не просувають. Якщо алгоритми ютубу можуть винести тебе в рекомендації, з Apple Podcasts такого не буде. Можна написати їм у сапорт і попросити додати тебе в «рекомендоване». Але в нас це не дуже працювало.
А.: Можливо, Spotify почне займатися просуванням. Він йде за трендами й тепер дає можливість підвантажувати відео. Мені здається, вони намагаються конкурувати з ютубом.
Скільки треба грошей, щоб запустити подкаст, а скільки — щоб розкрутити?
Д.: Можна і без грошей (але я не хочу поширювати цю думку). Я так запускала «Макіавельки» — купила лише петличку і хостинг. Вдруге я б цього не робила. Якби ми мали бюджет на упаковку, промо і людину, яка працювала б із соцмережами, був би кращий старт. Подкастам важливо мати хороший старт.
А.: Професійний підхід у технічному плані дає подкастерам вищу стартову точку. Щоб дозволити собі писатись на телефон, маєш проробити супервелику змістовну роботу. Тобто мають спрацювати інші компоненти: досвід авторів, специфічна тема.
Д.: Тим людям, які вагаються, рахують, — запишіть епізод спершу на телефон і послухайте цей запис. Якщо виходитиме щось цікаве — дайте послухати іншим. Так буде легше визначитись, які витрати вам важливіші — якісніший звук, вищі охоплення тощо.
Який базовий набір техніки потрібен для запису подкасту?
А.: Мікрофон, ноутбук, софт для монтажу.
Sebto Media залучає кошти трьома шляхами: гранти, спонсорство, донати. Який з цих каналів приносить вам найбільше грошей?
Д.: Гранти приносять найбільше фінансування — це також найшвидші гроші. Зараз ми маємо підтримку від The European Endowment Foundation. Студію подкастів ми також запустили, маючи грантову підтримку. Але далі ми почали самі шукати фінансування — йдеться про спільноту, рекламу і кошти, які дають інші проєкти. Я жартую, цитуючи Тараса Чмута, що в нас є нецікаві проєкти, які дозволяють фінансувати цікаві проєкти.
Дуже не хочеться робити подкасти суто за гранти. Це багато в чому обмежує, накладає тематичні вимоги. Буває, тебе цензурують. Буває, ти маєш вліпити великий дисклеймер на початку випуску, від чого він стає менш цікавим. Не завжди знаходиться донорська підтримка під те, що ти хочеш зробити.
Тому ми робимо акцент на спільноту і рекламу. З нашого досвіду спілкування з українськими бізнесами, це поки що незвична історія. Подкасти — це не ютуб, тут менші охоплення. Але це хороший канал, щоби працювати над brand awareness, бо взаємодія між подкастерами та людьми, які їх слухають, надзвичайно висока.
Що має статися, щоб стримінг винагородив подкастера?
А.: Поки що нас винагороджує ютуб, бо відео набирають більше охоплень. Цей стримінг дозволяє монетизувати контент, коли на каналі 1000+ підписників та певна кількість годин прослуховувань. Тисяча переглядів коштує дуже мало, близько $2. Подкасти мають менше охоплень, але якісніші перегляди. На відео натрапляє значно більше людей, які не планували його дивитися.
Д.: Український ютуб загалом погано монетизується. В нас низька вартість одного перегляду. Тому всі контент-креатори мають buy me a coffee.
А.: А ще в Україні на Spotify взагалі недоступна монетизація. Ця графа є в аналітиці, але вона сіра — неактивна.
Чи зробиш ти успішний подкаст, якщо ніколи раніше не робив подкаст? Який скілсет для цього потрібен?
А.: Мені допомогло навчання на режисурі. Це про навчене око, розуміння того, як працюють історії. Я ще працював на телебаченні — можливо, це теж допомогло
Д.: Я не працювала на радіо чи телебаченні, але мала досвід паблік спікінгу. Я завжди непогано писала. Коли почала робити подкасти, я скористалася тим, що не боюся публічно говорити.
Отже, в базовий скілсет подкастера має входити:
1) вміння працювати з інформацією;
2) паблік спікінг;
3) сторітелінг (люди завжди приходять на історії).
А ще розуміння формату. Я знаю людей, які заходили в подкасти, не слухаючи подкасти. Треба мати слухацький досвід.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: you@september.ua. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.