24 лютого 1917 року народилася відома українська художниця Тетяна Яблонська. Сьогодні їй могло б виповнитися 108 років.
«Ніде у Європі та й у Америці я не отримала б такої художньої освіти, як у нашому Київському художньому інституті», говорила Яблонська.
Закохана у Київ, вона прожила в ньому все подальше життя: працювала викладачем у рідному інституті, згодом отримала звання професора, виховала цілу плеяду митців.
Усе життя вона присвятила малюванню, а також навчала цього інших. За свої картини отримувала державні премії та мала можливість експонувати їх на міжнародних виставках, але деякі з них знімали з показів, а її позбавляли посад. На початку 1990-х вона пережила чергове забуття, але вже через 10 років мала звання «Герой України».
Найвідоміші картини Тетяни Яблонської:
1. "Автопортрет", 1945р.
"Це – моя найперша робота після війни. З чого розпочати? Як?
Як Антей набирався сили, торкнувшися землі, так і я почала малювати з натури, саму себе. Хто ж буде позувати у такі важкі часи?
Пам’ятаю, як сама вив’язала цю синю блузку, розпустивши якесь старе лахміття".
2. "Ранок", 1954р.
Дочка Яблонської Олена Бейсембінова розповідає історію картини:
"Я була дуже спортивною дівчинкою, займалася гімнастикою, мріяла стати балериною. На картині я розминаюся перед позою "ластівка". Зарядку робила не кожен день, але, побачивши це, мама одразу вирішила: ось він, новий сюжет. З нас, дочок, було написано вже чимало картин. І хоч позувати ми не дуже любили, в сім'ях художників це не обговорювалося: треба - значить треба"
3. "Юність" 1969р.
"Коли я вже закінчувала писати, від спортивного табору неподалік підійшов хлопець. Зацікавлений, що ж я побачила у вбогому озерці, почав уважно його роздивлятись. Так гостро і свіжо виглядача фігура хлопця на тлі цього рівчака, що попросила позувати мені. Коли закінчила, сказав – А може й шедевр вийде?", - згадувала художниця Тетяна Яблонська
4. "Хліб", 1949р.
"Під час роботи над картиною «Хліб» я найбільше намагалася передати захоплення від самого життя, передати правду життя. Поєднання теплого зерна, синіх спідниць, білих хусток та сорочок створювало мальовничу гру" - розповідає художниця.
За цю роботу художниця отримала не лише всесоюзне визнання, але й бронзову відзнаку на Всесвітній виставці у Брюсселі 1958 року.
5. "Життя триває", 1971 р.
"Задумала я цю річ у Шевченківських місцях, у селі Вільшана. Побачила у житті. Дід – у спогадах, молодиця – у мріях.
Складна її доля – спочатку з виставки знімали, потім на Державну премію висували.
Я люблю цю картину, може й тому, що вже й сама стала старою, і часто поринаю думками у минуле…"
6. "Вечір. Стара Флоренція", 1973 р.
Одним кардинальним поворотом у мистецтві Т. Яблонської стала поїздка до Італії у 1972 р. Знайомство з мистецтвом Відродження дало змогу художниці, за її словами, переконатися, що майстер не повинен піклуватися про власну оригінальність і самовираження, втрачаючи справжнє мистецтво.
7. "Перед стартом", 1947р.
"Молодою я дуже любила лижі, свіже повітря, далекі засніжені простори, сяючі обличчя!..
З запалом працювала я над цією картиною у перші повоєнні роки.
Схвально прийняли її глядачі і в Києві, і в Москві. Навіть приходили до мене фотокореспонденти: «Завтра вранці вмикайте радіо – Вам присуджено Сталінську премію!»
Ледве дочекавшись ранку, вмикаю і чую – зовсім інші прізвища…"
8. "Льон", 1977р.
Своєю улюбленою картиною Тетяна Яблонська називала полотно «Льон». Вона працювала над нею чотири роки. Для цього їздила на натуру – поля біля села Седнів у Чернігівській області. Роботу називала «вистражданою».
9. "Колиска", 1968р.
Зараз складно уявити, що такий спокійний мотив міг розбурхати емоції глядачів, але в 1970-х роках "українська серія" Яблонської, виявилася... занадто українською. Більшість музеїв остерігалися реакції влади на такий "націоналістичний" крок, і тому з українських музеїв лише Запорізький придбав кілька картин з цієї серії, а більшість з них дотепер у колекціях російських музеїв.
10. "Осінні листки", 2004р.
Останні роки життя Тетяни Нилівни були затьмарені важкою хворобою. Прикута до інвалідного крісла, вона не залишала справи свого життя. Об’єктом її щоденного споглядання стало вікно в кухні, максимою краси — будь-який предмет, осяяний сонцем. А малювати вона стала пастелями.
11. "Дзвоники", 2005р.
Остання робота геніальної художниці. Фіолетові дзвіночки буквально «клубочаться» на ній, «плаваючи» на зеленому фоні, що переходить у відкрите вікно. Цей, такий начебто простий натюрморт, породжує містичні відчуття. Але в цих почуттях зовсім немає холоду, лише — тепло любові.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: you@september.ua. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.