Що нас вчить війна?

Жити.

Війна нас вчить жити. По-іншому ніяк. Кожен із нас досить добре усвідомлює поняття — цінувати, бути "тут і зараз", шукати "своїх людей", відчувати момент, вдихати життя на повні груди, ловити кожну можливість та й взагалі кайфувати від того, що відбувається, займатись саморозвитком, подорожувати, кохати. І так воно є. Тільки це "до". А тепер є "після".

Війна дуже чітко показала нам нас самих. Без масок та ролей, зайвих образів та гучних пафосних слів. З'явились люди. Як є. Прості, відкриті, щирі, готові допомагати.

За одним із опитувань "чого вас вчить війна?", відповіді вражали:

— Цінувати кожну хвилину життя

— Із будь-якої ситуації є вихід

— Бачити, якими є люди насправді без ігор та прикрас

— Гроші це теж зброя

— Вимикати пам'ять

— Життя плювати хотіло на твої плани. Ти можеш або нити, що ти щось планував, а весь світ навколо такий несправедливий, і взагалі все відбувається тобі на зло. Або взяти себе в кулак і навчитися жити в умовах постійної турбулентності, не виставляючи ніяких очікувань до світу.

— Навчила, що в одну добу я можу більше, ніж раніше.

— Правильно розставляти пріоритети.

— Заради чого жити.

— Обирати правильних друзів.

— Не прив'язуватись до матеріального, цінувати що маєш та людей поруч.

— Вперто вірити у свої сили та те, що робиш.

Кандидатка психологічних наук Олена Любченко пише про основні компоненти, які відкрила нам війна:

1. Ми навчились бути толерантними.

Хто може йти на фронт — йде воювати. Їм наш уклін.

Хтось залишився в обложених містах — волонтерить, допомагає, організовує, чергує біля будинку, охороняє периметр від диверсій, кібервоює, заспокоює, молиться…

Просто варить їжу дітям.

Просто підмітає у під'їзді.

Просто живе в обложеному місті, де щохвилини може бути все, що завгодно.

І, так, напругу війни переживають індивідуально. Але у всіх вона забирає багато сил. Мені, наприклад, здається, що я весь час жую, але схудла на 5 кг.

Хтось може цілий день пакувати мішки, вночі відключатись; когось вистачає на кілька годин, а когось трясе вже тиждень — йому б перестати в туалет бігати кожні 20 хвилин.

Кожен робить те, що може. І навіть якщо це щось маленьке — це багато.

Давайте цінувати своє та чуже маленьке. З нього зараз складається щось дуже велике, до чого гордо бути причетним.

Kyiv — is a capital of great people!

Не дорікаємо, не ображаємося, не міряємося, хто крутіший, не занижуємо свій внесок. Усі — молодці.

2. Війна вчить нас бути зрілими. І не скидати напругу війни один на одного.

Допомагати слабким.

Жертвувати.

Не виплескувати емоції на своїх.

Намагатися зрозуміти чужих.

Пояснити тим, хто не розуміє.

У нас у всіх різний тип нервової системи, національність, таргани. Шукаємо своїх за цінностями та світом.

3. Війна вчить нас бути щасливими. Бо живі.

І всі почуття загострені.

Обійми захльостують теплом.

Кава пахне щастям.

Хліб ніколи не був таким смачним.

Медитація поруч зі смертю зміцнює дух.

Життя розділилось і воно не буде як раніше. Ми вже не такі. Ми відкрились по-іншому. Я нарешті почала цінувати просто життя, не "з чимось", а те, що є. Мені важливо, аби я була щасливою. З кавою чи без. Із дорогим телефоном чи новим платтям. Я хочу просто бути. Ця війна показала, що можна без нічого. Можна жити і всього-лиш запитати "а ти як?". І людина щаслива. А я ще більше. І нічого не потрібно. Уявляєте? Лише одне повідомлення, дзвінок чи підтримка. Безумовна.

Війна це — великий біль і трагедія, але це наше значне внутрішнє відкриття. У кожного.

Відповіді у кожного різні. Але вони об'єднані одним: бути. Жити. Відчувати. І розуміти, що ми усе зможемо знову. Завжди.

А чого вас вчить війна?

Підготувала: Волошина Христина