Кожна історія кохання особлива. Якою б вона не була.
Кожна історія викликає такі прекрасні метелики.
Особливі метелики, які роблять наше життя неповторним.
Будьте відкритими.
Поважайте себе.
Любіть весь світ.
Ваш September.
Перша історія кохання
Мар'яна
Бо все ж тільки серце знає як правильно
Мені було 19, а йому 18. Так, між нами різниця один рік і один день. Я старша. Хоча я ніколи цього не відчувала.Ми навчалися в одному закладі, ЧНУ на математичному факультеті. Я була третьокурсниця, яка все організовує, в тому числі посвяту для першого курсу. Він прийшов якраз в Університет, був трішки переляканим, а я була навпаки жорстка і нахабна. Він правда не злякався зовсім. Пройшло більше пів року поки ми не почали зустрічатися. Це точно не було кохання з першого погляду. Це була любов за все, що має ця людина. Разом ми майже 9 років. І я безмежно щаслива, що колись не послухала нікого. Я стала його дівчиною, а потім дружиною — Мар'яна.
Дякую Вам за довіру та відвертість!
Друга історія кохання
Липень 2010р.
Потяг (досі квиток зберігаю в рамочці старомодна, мабуть). Я, їхала до сестри в Харків він в відпустку в Донецьк. Його підкат був особливий «Девушка у Вас есть шампунь?» Тепер уявіть моє здивування. Була спека і це чудо мило голову в умивальнику. Їхали ми майже 11 годин, тому не буду розказувати усе бо то буде довго. Виходячи з потяга я залишила номер телефону в його документах, і все. Згадувала лише коли входила в кімнату і чула аромат парфумів від його подарунку ( м’яка іграшка, слон у військовій формі). Харків, спускаємось в метро з сестрою, і тут повідомлення на телефон «не за что, будет желание пиши» ( в записці я написала: дякую за слона) з того дня почали переписуватись звичайними смс на телефоні. Потім коли я повернулась додому в Хмельницький, а він на навчання в Кам’янець-Подільський ми зустрілись ще раз, з того дня я майже 5 років була в дорозі, бо з військовими важко, стосунки на відстані, да-да вони реальні якщо рощумієш, що це твоє. А далі була війна… море сліз, госпіталі, візок, одруження за один день в палаті при температурі майже 40, своє житло в Львові, новий член сім’ї .Я, збрешу якщо скажу що не важко було моментами, але це життя. Чи шкодую я про щось ? Ні! Майже 12 років разом. — Аліна
Бо таки не потрібно шкодувати. Ця людина була потрібна вам.
Третя історія кохання
В момент, коли я повністю розчарувалась у коханні і відносинах між чоловіком та жінкою, з‘явився ВІН.
Жодних обіцянок, жодних докорів, ні єдиного з‘ясовування стосунків, абсолютна свобода дій та відчуття особистої повноцінності. Тепер, проживши у парі 5 років, я можу дати пораду дівчатам:
кохання може бути без сліз, істерик та маніпулювання, а ваша кохана людина ніколи не буде повчати в самі жахливі моменти вашого життя. — Ксенія Кохання прекрасне на всі 100%, якщо ви поважаєте почуття, мрії, захоплення вашої половинки.
Четверта історія кохання
А ми з моїм тепер коханим взагалі одногрупники і вчились також в ЧНУ тільки на біологічному факультеті, а ще жили в гуртожитку в кімнатах майже одна навпроти іншої. Але наша історія почалась далеко не з 1-го курсу. Спочатку нас взагалі не пов'язували ніякі романтичні почуття, ба більше - ми дратували один одного. Але згодом, зі сторони хлопця почали надходити сигнали симпатії. То в кіно запросив, як друга, але прийшов з квітами... ох я була зла.А посеред третього курсу взагалі запропонував зустрічатися! А мені його так шкода стало.. і я погодилась. Але вже через кілька тижнів сказала, що обдумала своє рішення і не готова до стосунків (а було це 15 лютого, коли після канікул ми зустрілися і планували відсвяткувати День закоханих). Я думала, він образиться на мене і ніколи більше не подивиться в мою сторону. Та в кінці 4-го курсу, після гучного гуртожицького святкування мого Дня народження, я подивилась на нього зовсім іншими очима. В той день він здавався мені таким турботливим, я почувалася так спокійно біля нього. Ми проговорили цілу ніч, почали разом гуляти, згодом триматися за руки і, самі не зрозумівши коли і як, перетворилися в пару. Цього разу ніхто нікому не пропонував зустрічатися і ми навіть не знаємо точної дати, коли б могли святкувати свою річницю (але знайшли в Інстаграмі спільне фото на якому впевненні, шо вже були разом, дату публікації цього фото і святкуємо як річницю). В результаті, ми вже 6,5 років разом, повінчалися і найближчим часом плануємо весілля.
Адже, часом слід спробувати подивитися по-іншому, із новим поглядом.
П'ята історія кохання
Ми познайомилися пару років тому, влітку, пам‘ятаю була дуже велика злива, а я була в місті, без парасольки і промокла вщент. Дощ падає, а я біжу. Раптом, мене зупинив хлопець з великою парасолькою і запропонував провести мене до зупинки, щоб я не промокла дуже бо у нього ж була парасоля) Отак познайомилися, обмінялися контактами, вже 2 роки разом.
А деколи випадковості, зовсім невипадкові.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.
