Механізм життєстійкості: як повірити у краще?

І в один момент реальність стала іншою.

І так, складно.

Так, постійний маятник емоцій.

Так, немає сили.

Так, боляче, а від незнання долі завтрашнього дня просто роз’їдає зсередини.

Я вірю і цілком розумію, що так є. Бо проживаю аналогічний досвід. І це як мінімум можна розглянути оптимістично, бо ви не є одна у цьому човні. Під назвою – війна. Ми всі намагаємось врятуватись. І зараз нас таких багато. Хоча, це все це здається страшним сном, який триває наче місяцями. Але повірте, у всього є завершення: як в радісні, так і похмурі дні. І в решті-решт, давайте не забувати, що у всього є причинно-наслідковий зв’язок. І наша відправна точка – це наша перемога. Однак, до неї треба бути готовою. Не лише фізично, але й морально. І я впевнена, що зараз ця стаття не наповнить вас величезною силою мотивації і натхнення, але спробуйте принаймі повірити, що все ще буде.

Нас все ще чекають наші плани, цілі, зустрічі із подругами, сотні незакритих питань, особисті драми і виклики, прогулянки і все решта. І все в нас буде. Бо одного дня ми спробуємо знову жити. Але сьогодні маємо вижити.

Одне із сучасних досліджень показує, що шанси витримати короткий потужний шторм або затяжну негоду у нас приблизно однаковий. Короткочасний чи тривалий стрес — це за визначенням незвичні ситуації до яких ми не готові. Різниця у тому, що у разі одномоментної травматичної події нам доводиться переробляти наслідки стресу заднім числом. А при затяжній кризі переживання та переробка травм відбуваються одночасно. З одного боку, це ускладнює завдання. Однак, з іншого — дає час для того, щоб запустити механізм життєстійкості.

Сучасна психологія визначає життєстійкість як здатність орієнтуватися в кризовій ситуації та виходити зі стресу з мінімальними втратами для ментального та фізичного здоров'я. Це не вроджений талант. А більше про набір навичок, які кожен може розвинути завдяки новому досвіду.

І для цього існує кілька принципів:

1. Залишайтесь на зв’язку

У періоди тотальної зневіри та апатії виникає бажання залишитись наодинці. Замкнутись. Пропасти. Відгородитись від світу. І прокинутись, коли все буде добре. І причини можуть бути різні: почуття сорому, страх критики чи небажання стати причиною стресу для інших. Але коли нам важко, важливо підтримувати зв'язок з людьми всіма доступними способами.

Важлива порада – говоріть. Намагайтеся пояснити ваші почуття – подрузі, батькам, коханому, знайомому. Не бійтеся просити допомоги чи поради. Життєстійкість — це не обов'язково здатність справлятися з усім наодинці, іноді потрібно усвідомити свою слабкість і опертися на іншого. А згодом хтось опереться на вас.

Пам’ятайте, що не існує слабкості. Це просто інша форма вашого стану.

2. Прийміть біль: це є те, що — це є.

Здатність до життєстійкості допомагає пережити травматичну подію, але не робить її менш травматичною. Прийняти біль не означає здатися. Важливо усвідомити, що відбувається з вами зараз, не намагаючись заперечувати очевидне.

Прийняття – це передумова вирішення проблеми. Ще один психологічний парадокс: чим більша готовність прийняти біль, тим менше болю ми відчуваємо. Він пояснюється тим, що ясне усвідомлення свого емоційного стану дає відчуття контролю за ситуацією, навіть якщо ви не можете її змінити. Ви ніби є спостерігачем власного стану.

3. А що я можу зробити зараз?

Якщо ви прийняли ситуацію як даність, ви маєте можливість зосередитися на головному питанні: «Що я можу зробити в цій ситуації?». Так ви сфокусуєтесь на тому, чим можете керувати. Навіть якщо ви не можете змінити обставини, це ще не глухий кут. «Ми завжди можемо змінити себе», — писав австрійський психіатр Віктор Франкл у книзі «Людина у пошуках сенсу», у якій узагальнив свій досвід виживання в нацистському концтаборі.

Як тільки ви починаєте розуміти, що в ситуації, яка склалася піддається контролю, до вас повертається здатність планувати. "А коли з'являється простір для наступного кроку, вам стає легше на всіх рівнях, тому що ви більше не почуваєтеся заручником ситуації", - вважає Пола Девіс-Лаак, засновник Інституту стресу та життєстійкості.

4. Рутина як спосіб повернення до життя

А як щодо кулінарії? Або ж прибирання? Розумію, що зараз важко на цьому зосередитись, але якщо спробувати? До прикладу, кожного дня поступово відновлювати ті справи, які були раніше звичним. Акцент на поступово. Намагайтесь, не впадати та втопати у стані тотального зламу, а пробувати відновлювати себе класичними щоденними кроками.

І хочу вам нагадати, що бути стійким у психологічному сенсі – не означає стояти і не падати. Іноді успіх – це впасти з найменшими втратами і знайти спосіб піднятися.

Так, в один момент реальність стала іншою.

Але і на нашій вулиці буде свято. Зовсім скоро нас чекає наше нове життя. Просто спробуйте повірите у це та не опускати руки!