Авторка статті Ксенія Кунах.
Нещодавно я дивилася неймовірний фільм «Диявол носить "Prada"». Головна героїня, Енді, весь час намагається подружитися зі своєю колегою Емілі. Емілі, однак, ставиться до неї відверто негативно увесь фільм. Незважаючи на допомогу Енді, Емілі ненавидить її невідомо за що. Наприкінці фільму Міранда, головний редактор журналу, в якому працюють дівчата, радить Енді «переступити через голову» Емілі аби стати успішною. Ця сцена завжди викликала у мене подив. Невже жінки повинні ненавидіти одна одну і постійно конкурувати як на роботі, так і в особистому житті?
Є такий стереотип, що жіночої дружби не існує. Буцімто жінки можуть тільки оцінювати одна одну та дискутувати між собою. Вони сперечаються на роботі, ділять чоловіків, не підтримують одна одну та йдуть по головах до власної мети. Тож, жіноча дружба – це міф чи все ж таки правда?
Чому жінки сперечаються?
Причин може бути безліч. Можливо, ця людина вам не до вподоби. Можливо, ви таки щось не поділили між собою. Можливо, у вас видався поганий день. Проте, тут варто зауважити, що жінки сперечаються з жінками так само, як і чоловіки з чоловіками. Не існує гендерного розподілу між тим, скільки і з ким сперечаються жінки. Насправді, у жінок набагато менше приводів для конфліктів ніж у чоловіків. Психологічно, ми набагато більш поступливі та менш схильні до суперечок. Нам комфортніше перебувати у неворожому середовищі. Антропологічна позиція жінки – підтримувати усіх членів родини та забезпечувати їм прихисток вдома. У 21 столітті це прагнення трансформується у бажання створити комфорт у будь-якому середовищі, наприклад, на роботі.
Звідки ж тоді беруться міфи про конкуренцію жінок?
Міфи про конкуренцію та неприйняття жінками одна одної з’являються, як не дивно, із соціуму, який нас оточує. Саме наше виховання спонукає нас оцінювати та одразу ж зневажати жінок навколо. Але так було не завжди.
Антропологічна позиція чоловіка спонукає його конкурувати за ресурси та сексуальних партнерів. Таким чином, коли на початку минулого століття жінки заявили про емансипацію та рівноправ’я з чоловіками, соціум оголосив їх однаковими. Усі чоловічі якості автоматично (хоч і не одразу) перейшли на жінок, а відтак, взаємна конкуренція також до них приєдналась. Жінка стала виглядати амбітною, відірваною від сім’ї та готовою іти напролом задля кар’єри або й чоловіка своєї мрії. Такий підхід спровокував нову хвилю несприйняття у масах, оскільки споконвічним жіночим завданням було опікуватися сім’єю.
Цікаво, що ми самі приймаємо таку позицію. Багато моїх подруг приміряють або одну, або іншу роль. Вони можуть бути тільки «традиційними мамами» або тільки «кар’єристками». Однак, це не зовсім правильний підхід. Жінка не така, як чоловік. Конкуренція, нав’язана суспільством, насправді є чоловічою рисою. Чоловіки споконвічно конкурують між собою, але наразі це проєктують і на жінок, які нібито також мають сперечатися та битися за місце під сонцем.
Чоловіча риса конкурентності – це не добре і не погано, а просто факт. Це також не означає, що жінки завжди живуть дружно або не можуть змагатися між собою. Однак, це не повинно бути нормою. Цькування дівчат одна на одну відбувається з самого дитинства. Сама культура нашого суспільства підігріває цю концепцію того, що жіночої дружби або й просто нормальних стосунків не існує. Замість того, щоб підтримувати одна одну, жінки обговорюють, ненавидять, а часом і чинять певні жорстокості одна одній – задля чого? Тому що колись їм сказали, що насправді вони не можуть і не мають права дружити, якщо хочуть бути успішними.
Чи існує жіноча дружба?
Так. Найліпші друзі за все моє життя були дівчатами. У мене був період дружби «лише з хлопцями», але він швидко пройшов. Дівчата розуміють найтихіші порухи душі одна одної. Дівчата зможуть допомогти у «дівчачих» ситуаціях. Дівчата – це сестринство, яке буде поруч у будь-якій ситуації. Це такий вид стосунків, коли розуміння нашої природи та психології уже закладено у нашій подрузі, тому що вона така сама. Вона зможе просто вислухати, не пропонуючи рішення одразу.
Подруга зможе створити комфорт та спокій навіть коли всередині буря. І, що би не сталося, ми знаємо, що вона буде на нашій стороні.
Однак, це не універсальне правило. Дівчата дружать з хлопцями, чоловіки – з жінками. І це також нормально. Кожен вибирає того друга, якого вважає за потрібне вибрати. Неправильно було би знецінювати вашу дружбу із кимось не жіночої статі. Але не треба і забувати, що жіноча дружба все ж існує, і вона щира та неконкурентна.
Які висновки?
У кінці фільму, Енді відмовляється робити таке з Емілі. Подруги вони чи ні, але жіноча толерантність та людяність перемагають пусті амбіції. На роботі, у особистому житті та навіть у сім’ї, жінки стоять одна за одну горою. Ми маємо не забувати хто ми є, а також не дозволяти стереотипам соціуму нав’язувати нам, що ми думаємо про ту чи іншу жінку. Справжній успіх – це створювати власний шлях наперекір певним стереотипам.
А тому:
• не боїмося будувати стосунки з жінками на роботі
• пам’ятаємо, що відкритість та дружелюбність це не слабкість, а сила;
• продовжуємо бути собою, забуваючи про всі стереотипи;
• цінуємо свою жіночність;
• любимо себе та оточуючих.
Висновок від Волосецької Дар'ї.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is . В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.