Чи це відчуття стало для тебе чужим?
1. Стоп. Коли ти востаннє відчувала справжню РАДІСТЬ?
Не легку усмішку з ввічливості. Не механічне «дякую, все добре». А справжню, глибоку, таку, що теплом розливається по тілу?
Багато людей зараз чесно відповідають: «Не пам’ятаю». І це не дивно. Війна, втрати, нестабільність, тривога за майбутнє. Здається, що радіти у таких умовах – майже гріх. Але чи так це насправді?
2. Чому ми перестаємо РАДІТИ?
Коли психіка постійно під тиском, вона переходить у режим виживання. Це не про насолоду – це про збереження життя. Мозок каже: «Головне – безпека».
Усе, що не про виживання, відходить на другий план: задоволення, легкість, гра.
Але життя на паузі довго не витримає. Відсутність радості – це пряма дорога до виснаження, апатії, депресії.
3. Для чого людині потрібна РАДІСТЬ?
Це не розкіш. Це біологічна і психологічна потреба.
Фізіологія:
Коли ми відчуваємо радість, вивільняються дофамін, серотонін, ендорфіни. Це «хімія життя», яка зміцнює імунітет, регулює сон, дає енергію.
Психіка:
Радість – це сигнал «я живий», «у світі є сенс». Вона тримає нас у ресурсі, а ресурс – це здатність діяти, приймати рішення, долати труднощі.
Стосунки:
Радість робить нас теплішими, доступнішими для інших. З нею ми здатні любити, ділитися, підтримувати.
4. Але як РАДІТИ, коли навколо біль і небезпека?
Не йдеться про штучний оптимізм і фальшиві посмішки. Йдеться про маленькі дози життя.
Про те, щоб дозволяти собі моменти, які гріють:
- Горня гарячого чаю у затишку.
- Усмішка дитини.
- Теплі слова від друга.
Це не зрада тим, хто страждає. Це підтримка себе, щоб мати сили жити і допомагати.
5. Чи можна «навчитися» знову РАДІТИ?
ТАК.
Радість – це як м’яз. Якщо він атрофувався, його треба розробити.
- Крок 1. Усвідомлення. Злови момент, коли щось приємне сталося. Зазвичай ми це ігноруємо.
- Крок 2. Дозвіл. Скажи собі: «Я маю право відчувати це».
- Крок 3. Фокус. Збери увагу на відчуттях у тілі: тепло, легкість, посмішка.
- Крок 4. Закріплення. Повторюй ці маленькі моменти. Щодня.
6. Чому це важливо саме зараз?
Тому що радість – не розкіш мирного часу. Це стратегія виживання у складні періоди.
Радість не забирає у світу трагедію. Але вона не дає цій трагедії забрати у нас Життя.
Твоє завдання на сьогодні: знайди хоча б один привід відчути РАДІСТЬ.
Маленький. Справжній. І дозволь собі його прожити.
Авторка: Оксана Кудлай, практикуючий психолог.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: september.journal.ua@gmail.com. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.