Емоційний калейдоскоп війни. Відповідає Володимир Станчишин

Сьогодні кожен українець проводить не лише зовнішню, але й внутрішню боротьбу. Доводиться докладати чимало зусиль, щоб зрозуміти свій стан, допомогти собі, продовжувати свою діяльність, любити, дружити, створювати, наближати країну до перемоги і просто жити. Так, зараз це складніше, ніж було колись.

Психотерапевт Володимир Станчишин відповідає на запитання, які найчастіше турбують українців зараз. Бо тільки разом ми зможемо допомогти один одному.

Що ж, важливо розуміти та розрізняти два своїх стани. Почуттів під час війни є багато, адже це дуже насичений період.

Перший, це "емоційне збудження". Це такий стан людини, який виникає внаслідок надмірної активації нервової системи. Коли доволі багато всього навколо і ти наче постійно перебуваєш у напрузі, перманентному стресі та тривозі.

Другий, це "емоційне заніміння". Такий стан характеризується тим, що психіка спрощує емоції та заморожує їх для того, щоб вони не виснажували нервову систему, щоб людина краще себе почувала. Це такий спосіб нашої психіки впоратися із усіма викликами життя.

Ці два стани, які впевнено можна назвати емоційні гойдалки війни. Вони обидва є нормальними. У цьому випадку важливо приймати те, що з тобою відбувається і намагатися допомагати собі через розмову, підтримку, прогулянки. За потреби звернутися до спеціаліста.

Важливо пам'ятати про декілька таких правил:

1. Злість не дорівнює поведінка. Так, відреаговувати можна тілом, словами, емоціями, але усвідомлювати той момент, що злість варто скеровувати у правильне та необхідне зараз русло.

2. Усі емоції є нормальними. Адже, подразник (війна, москалі і тд) є настільки сильним, що виникає цілий спектр емоцій. І це все нормально.

3. Правило асертивності: не висловлювати свою злість таким чином, щоб принижувати чи ображати інших людей, якщо вони не є москалями.

4. Спрямовувати свою злість у ефективну діяльність.

5. Пам'ятати, що йде війна. І завжди можна виправити ситуацію, попросити пробачення, адже наші емоційні резерви — пусті.

Спершу, похваліть себе, що виникає це питання. Це вже добре. Його потрібно собі ставити, але необов'язково відповідати на нього зараз. Можна взяти паузу. Далі, таки варто відпочити і дати собі час на "нічогонеробіння" або мотивувати себе невеличкими цілями. До прикладу, якщо ти зараз спробуєш виконати це завдання, тоді вип'єш філіжанку найсмачнішої кави у центрі міста.

Тобто, важливо продовжувати робити речі за які ми відповідаємо. Можна зменшувати ритм, дозувати, але точно не зупинятися.

Ми справді не можемо знати щодо нашого майбутнього, ми навіть не можемо розуміти де хто буде у якій ситуації або ж взагалі що відбуватиметься навколо.

Однак, важливо пам'ятати про момент "тут і тепер". Ти обираєш те, що сьогодні здається найраціональнішим, ти не знаєш чи це вірно. Ти відштовхуєшся від знань про світ, який ми знаємо сьогодні. Але справа в тому, що світ змінюється щодня і це потрібно враховувати.

Тому, приймати рішення щодо майбутнього слід пам'ятати про ці правила:

1. Немає правильного та неправильного рішення. Будь-яке рішення під час війни є правильним, яким би воно не було.

2. Будь-яке рішення можна змінювати залежно від того як змінюються обставини світу. Тому, що війна дуже швидко змінює ці обставини.

У такому контексті можна планувати своє майбутнє, що є актуальним. Саме про це звичний вислів “тут і тепер”.

Перше, слід звертати увагу на свою безпеку: де ми, де наші діти, чи готові ми до зими. Це важливо.

Друге, вирішувати питання ресурсів. Пам’ятати про те, що ми не знаємо коли закінчиться війна, але мати силу витримати усе це потрібно. Ресурси це необхідність без якої ми не виграємо війни.

Добре спати, тримати добрий дух, харчуватися, допомагати собі та близьким усіма силами.

Третє, продовжувати свою діяльністю.

Четверте, бути уважним до своїх людей, до тих хто є навколо тебе, хто потребує допомоги.

П’яте, це донатити для ЗСУ. Робити щось для нашої перемоги.

Книга «Емоційні гойдали війни». Роздуми психотерапевта про війну можна придбати тут.