Про людей, які нас не приймають

Є люди, які ніколи вас не приймуть, хоч би що ви робили. Ні у ваших досягненнях, ні у вашому коханні, ні тим більше у ваших провалах. Навіть якщо ви вивернетеcя зсередини і принесете їм на тарілочці своє серце, вони все одно відвернуться і займуться своїми справами.

Психологи стверджують, що за неприйняттям інакшості стоять травмованість і страхи, а часто – неприйняття з боку батьків. Здатність до прийняття інших безпосередньо пов’язана з пізнанням себе. А щоб стати по-справжньому толерантним, треба спершу почати приймати себе та власну інакшість.

Неприйняття часто відбувається не тому, що ви недостатньо хороші, а тому що вони не здатні прийняти. Не можуть розтягнути своє уявлення про життя. Не можуть стати м'якшими. Не можуть побачити. Просто не можуть і все тут. Це їхні особисті складнощі.

Прийняття інакшості залежить від психологічної зрілості. Щоб приймати інших, треба мати певний рівень психологічної зрілості та намагатися порозумітися з людиною, усвідомити, що може існувати інший погляд, з яким я не згоден. Це допомагає бачити в іншому і щось позитивне, і негативне для нас, а ще зберігати з людиною стосунки. Це важко дається тим, хто мислить чорно-білою картинкою, бо насправді світ різнокольоровий, та витримувати всі кольори доволі складно.

На жаль, часто такими людьми є батьки. Начебто їх не обирають. Принаймні свідомо. І згодом батьки стають все менш гнучкі у своїх судженнях. А потім, після батьків наступними негнучкими людьми виявляються партнери подружжя. Причому, у тих самих проблемних місцях. Їх ви вже самі вибираєте, щоб таки дотиснути пояснити, заслужити, зігнути, переконати, сподобатися. Якщо на одній коханій людині не вийшло, на іншій обов'язково треба відігратися!

Ось так і сходиться гора з горою. Знаходить один негнучкий фрагмент душі на інший і зростається в кровопролитній сутичці думок. Якщо можна пояснити і прояснити щось, звичайно, добре пояснити. Якщо можна щось пом'якшити, не втрачаючи себе, можна і пом'якшити. Але найчастіше доведеться оплакати неможливість контакту з цією людиною, в цьому місці і таким чином. Ось реально оплакати горючими сльозами. Без жартів, без удаваного розуміння, без масок просвітлення, а по-людськи з соплями, криками та скреготом зубів.

А ще добре б зрозуміти, що якщо ваші рішення, думки та риси характеру когось не влаштовують, значить, ви точно йдете своєю дорогою. І точно ви – це ви. Ви відрізняєтеся, займаєте окреме місце та транслюєте свою думку. І рано чи пізно можна перестати ломитися в зачинені двері, відчинивши сусідні, за якими, можливо, немає такого розпалу боротьби, зате можна жити спокійно.

Мирне життя, яке найчастіше є не меншим випробуванням. Бо там не треба стукати, гнути та доводити. Там все так, як вам треба. А можна просто жити, дихати та розвиватися не через боротьбу, а через діалог. І це справжній виклик. А там, дивишся, і стає простіше приймати чуже неприйняття себе.

Автор: @prymiak_psy_coach