Ескапізм — це різновид психологічного захисту, коли людина тікає від реальності у вигадані світи. Бажання втекти може виникати після робочого дня, наприклад, почитати книжку чи переглянути фільм, щоб на деякий час зануритися в інший світ. Це здоровий ескапізм.
Ескапізм може бути реакцією на постійний стрес чи жахливі події. Тоді втеча в інший світ замінює реальний. Інколи людина перестає їх відрізняти або перебуває у вигаданому настільки довго, що руйнуються сфери її життя. Потреба тікати зазвичай виникає в дитинстві, а пізніше повторюється, щоб не вирішувати конфліктну ситуацію.
«Людина отримала такий досвід, коли батьки втікали від реальності в роботу чи побутові справи. У дорослому житті людина має навик тікати від вирішення ситуації, а розуміння, ресурсів, знань, енергії на вирішення ні», — розповідає психотерапевтка.
Схильність до ескапізму
За задоволення від фантазій відповідає дофамін, який є нейромедіатором. Його називають «гормоном щастя». Дофамін виділяється, коли людина використовує звичний для себе спосіб ескапізму.
До ескапізму схильні люди, які в дитинстві жили в атмосфері постійної небезпеки. Наприклад, коли батьки сварилися, а дитина втікала у світ казок, бо не могла змінити ситуацію. Діти, до яких застосовували фізичне насилля чи критикували, більше схильні до ескапізму.
Є різні способи втекти від реального світу:
- Надмірний перегляд фільмів, гри в комп’ютерні ігри, зависання в інтернеті.
- Однак втечею можуть бути робота, волонтерство, творчість, спорт чи подорожі.
Ескапізм в час війни
З 24 лютого деякі українці почали використовувати новини як метод ескапізму: безперервно скролити стрічку, читати всі можливі Telegram-канали і новинні сайти, щоб не пропустити жодну деталь.
«Нескінченне бродіння по інформаційних каналах відбувається через страх втрати контролю над ситуацією. Здається, ніби ще одну новину подивлюся і буду знати всю інформацію. І це теж втеча від реальності через небажання чути погані новин. Деякі люди через це йдуть в гори чи в монастирі. Це теж своєрідний ескапізм, щоб не зустрічатися з реальністю».
Ескапізм — це спосіб захиститися від реальності, який людина використовує через страх, що вона з чимось не справляється. Ескапізм хороша річ як турбота про себе. Нам потрібно періодично видихати, тому що ресурси психіки можуть закінчуватися. Якщо виникає загроза, організм починає мобілізацію і реагує на стрес. Таким чином він витрачає ресурси, які скінченні. Тому уникати жахів реальності — це спосіб допомогти наповнити сили та відпочити. Небезпечним ескапізм стає тоді, коли заважає жити і відбивається на якості життя.
З досвідом війни в людей посилюються механізми психологічного захисту. Тобто звичка тікати в інший світ залишається, але це може траплятися частіше у зв’язку з новими обставинами. Наприклад, багато українців переїхали за кордон, де потрібно вивчити нову мову, знайти роботу, знайомитися з людьми, а натомість вони переглядають новини, фільми чи стрічку соцмереж.
Щоб впоратися з надмірним ескапізмом, варто усвідомити проблему.
Психолог працює, коли є запит. Тобто коли людина розуміє, що не так, і хоче це змінити, може зробити це самостійно. А комусь самостійно не виходить, тоді можна звернутися по допомогу до психолога чи психотерапевта. Зараз багато організацій надають допомогу на волонтерських засадах. Якщо бажання відсутнє, насильно допомогти навряд вийде.
Щоб менше тікати у вигаданий світ, потрібно отримувати задоволення у реальному і фіксувати моменти.
Потрібно згадати, що до війни приносило задоволення. Якщо біг — бігати, якщо спорт — йти в зал, якщо читання книжок — читати. І запитувати себе, чи ця діяльність є втечею, яка шкодить чи дозволяє відпочити від новин.