Що таке психологічний ресурс і як навчитися його використовувати?

Зараз є такий трохи хайп на тему ресурсу: «знайди свій ресурс», «будь завжди в ресурсі і гармонії з собою» тощо. Але по-перше, ресурс шукати не потрібно, він вже у вас є, просто потрібно його скерувати в потрібне русло, а по-друге, ви не мусите завжди бути «в ресурсі», бо це теж нормально.

Тобто по суті знайти ресурс — це зловити хвилю свого емоційного стану і правильно його використати, а не скультивувати у собі якусь магічну енергію. Для цього важливо розібратися у несвідомих процесах психіки, які відбуваються на фоні. Тому що саме вони можуть виснажувати нас, а ми цього навіть не помічаємо. Це як відкрита вкладка, яка займає великий обсяг оперативної пам’яті, а через це весь комп’ютер «тупить».

Якщо ніколи не пірнати в глибину та не розбирався зі своїми переживаннями, вони будуть жити своїм життям. І коли накладеться багато труднощів, психіка може дати збій. А якщо ми вміємо усвідомлювати та розуміти себе на більш глибокому рівні, то можемо собі трішки допомогти: якісь вкладки позакривати та звільнити місце для нових — прожити, виразити переживання, незакриті ситуації, конфлікти та образи. Ми можемо відчувати апатію, втому, безсилля і не допоможе йога, медитація на ресурс чи притягування позитивних думок просто через те, що наш психічний ресурс зараз спрямований на опрацювання якоїсь травматичної ситуації: наприклад, якщо ви стали свідком вибухів. І поки психіка не впорається із нею, не відновить собі відчуття безпеки, ми не зможемо запакувати себе ресурсом ззовні. Але зате можемо собі допомогти прожити те, що турбує: не заперечивати чи витісняти, а зустрітись з цими емоціями, назвати їх, прийняти та, можливо, розділити з кимось. Також наші переживання можна символізувати —тобто проживати через мистецтво, творчість, психотерапію.

Існує небезпека дуже віддалитися від того, що ми проживаємо та пережити відщеплення (так звану дисоціацію), особливо часто так буває у відповідь на дуже травматичні події. При дисоціації важкі, руйнівні переживання бурлять в несвідомому, а на свідомому рівні ніби й нічого не бувало. Це створює певну тріщину у психіці і є досить небезпечним процесом. Щоб переживати навіть складні події більш цілісно та інтегровано, потрібно тримати контакт зі своїми переживаннями, зі своїм несвідомим.

Одним з важливих місточків до кращого розуміння себе є наші сни. Вони відображають те, що зараз вирує у несвідомому та втілюється у сновидіннях — таких собі метафорах наших різних переживань. Існує фраза, що неважливо, що ви думаєте про свої сни — важливо, що вони думають про вас. Вони роблять свою роботу, допомагають емоційно опрацювати всі життєві драми. Тому варто не боятися їх, а впускати у своє психічне життя, бо вони є ключиком до кращого розуміння себе. І символи та метафори, які появляються у снах, будуть мати якийсь сенс не через трактування сонників або приказок, а завдяки тому, що ви побачите в них та як вони вам відгукнуться.

Як психіка вже несвідомо справляється

Крім того, наша психіка насправді дуже добре себе врегульовує без наших зайвих зусиль і ми можемо цього навіть не помічати. Робить вона це завдяки захисним механізмам. Їх насправді є дуже багато, про них детально першою писала Анна Фройд.

Ось декілька з найпоширеніших захисних механізмів:

Першою реакцією на емоційно складну подію часто є заперечення того, що відбувається. Воно проявляється у несерйозності сприйняття — та це все фейк, маніпуляція, все не так страшно, не буду спускатись в укриття…

Думаю, ми вже всі по черзі стикнулися з запереченням, бо мозок відмовляється сприймати війну як реальність. Цей захист може бути небезпечним через те, що ми нехтуємо засторогами, не вживаємо потрібних дій, щоб себе захистити, не справляємось з небезпеками, які приготувала безжальна реальність.

Далі — дисоціація. Це такий захисний механізм, при якому ми відщеплюємо наші переживання. Ми усвідомлюємо ситуацію, але нічого не відчуваємо щодо неї, наші емоції наче заморожені. Це спосіб психіки заблокувати переживання, які на даний момент немає сил витримати.

Також ми раціоналізуємо та інтелектуалізуємо, тобто пробуємо знайти якісь раціональні концепції для складних переживань і подій. Це доволі зрілий захист, він допомагає сформувати хоч якийсь наратив, тобто опис того, що відбувається.

Сублімація — це трансформація емоційних переживань у якісь дії чи творчість. Наприклад, біг як спосіб виразити злість, написання сумної музики, щоб пережити горе. І це дуже помічний механізм захисту, тому що так переживання не блокуються, а знаходять якесь творче вираження.

Кожен захисний механізм є адаптацією до непростих умов, в яких ми перебуваємо. Вони спрямовані на те, щоб знизити напругу та відсторонитися від складних переживань. Тут багато що психіка робить сама, але ми можемо покращити свій стан, якщо будемо розуміти та відловлювати, як та від чого ми захищаємось і розширювати свій арсенал захистів. Наприклад, якщо ви в постійному запереченні чи дисоціації, спробуйте сублімувати свої переживання у творчість.

Автор: Марія Мельник