Робіть максимум і дбайте про себе

“Мені соромно бути у безпеці. “Я роблю не достатньо”. “Ми втекли, а вони залишились”. “Не можу спати поки наші воїни захищають країну”.

Це приклади фраз, які дуже часто можна почути у теперішній час. Адже, зараз багато людей, в Україні і не тільки, переживає так звану "провину вцілілого", бо вони вижили або перебувають в безпеці. А інші — ні.

Симптоми провини вцілілого:

1. Психологічні:

—Почуття безпорадності

—Відсутність мотивації

—Нав’язливі думки про подію

2. Фізіологічні:

—Зміна апетиту

—Труднощі зі сном

—Головний біль

—Нудота або біль у животі

3. Що недоцільно робити, перебуваючи у такому стані:

—топити біль в алкоголі;

—споживати наркотики на самоті;

—обмежувати себе у їжі;

—нехтувати своїми зусиллями для порятунку.

Як із цим бути?

Важливо припинити самокатування і чітко визначити для себе прості речі, а саме:

1. Який я зараз маю ресурс та скільки в мене фізичних/моральних сил? Якщо ви виснажені, варто подбати про базові потреби – сон, їжа.

2. Вільні руки потрібні завжди: що в моєму місті/стані можна зробити, які є волонтерські групи для допомоги? Визначити усі можливі варіанти допомоги в цей час.

3. Що з цих варіантів мені під силу? Можливо, ви маєте авто для перевезення гуманітарної допомоги чи людей, які опинилися в скрутному становищі. А можливо, не вдається зберігати голову холодною, тоді можна робити щось, що більше потребує фізичної чи механічної роботи.

Суть надзвичайно проста: визначити зону власної відповідальності і діяти в ній згідно із наявними у собі силами. У нас різні фізичні, моральні, фінансові можливості. Звісно, приходить період мобілізації всіх ресурсів організму, однак для ефективної і тривалої допомоги, а також для самозбереження, варто розраховувати свої сили.

Провина з нами. Це нормально. Це значить, що ми живі і зробимо ще багато всього корисного та важливого. Без неї ми – просто тіла.