Наталія Ужвій. Легендарна українська акторка

Наталія Ужвій – перша українська акторка, фільм за участі якої був відзначений Головним призом асоціації кінокритиків США і Вищої премією газети Daily News “За кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 року”, а також призом Нацради кінооглядачів США.

Її називали поетесою української сцени та за унікальним драматичним обдаруванням порівнювали з Марією Заньковецькою.

У творчому доробку неперевершеної Наталії Ужвій понад 200 ролей у театрі, у 20 кінострічках, а її неабияке акторське обдарування завжди надихало відомих поетів, драматургів, художників та скульпторів, які присвячували їй свої твори.

Коли буремні роки революції сколихнули всю Російську імперію, сім’я переїхала до Золотоноші. Саме тут в аматорському театрі Наталка зіграла свою першу епізодичну роль квартирантки в п’єсі Габріелі Запольської “Мораль пані Дульської”.

У 1922 році Наталія Ужвій переїхала до Києва. Того ж року відбулася доленосна зустріч із Іваном Мар’яненком. Завдяки йому юна акторка-початківиця потрапила в допоміжний склад Київського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка.

У 1926-му році Лесь Курбас запросив її до Харківського театру «Березіль», де вона зіграла понад 30 ролей. На той період прийшовся розквіт кар’єри Ужвій — понад тридцять головних ролей у виставах, ролі у фільмах «Тарас Трясило», «Тарас Шевченко», «КПК».

На думку багатьох театрознавців, роки роботи у Харкові стали для акторки «трампліном» для подальшого успіху в театрі та в кіно.

Її гра вражала глядача реалістичністю, Наталі вдавалося розкрити душевні переживання героїнь. Вона не просто грала, а немов наново створювала образи, наповнювала кожного персонажа почуттями, оживляла, зливалася в одне ціле з персонажем. 

У цей період Наталія Ужвій зустріла своє справжнє кохання — письменника-футуриста Михайля Семенка. За рік після одруження у пари з’явився син, якого також назвали Михайлом. Родина жила у знаменитому будинку кооперативу літераторів «Слово» у Харкові.

У 1933 році розпочалася кампанія проти Леся Курбаса, в яку втягнули й акторів. Підписати лист з наклепом на Курбаса її змусили заради сина, погрожуючи, що її відправлять до Сибіру, а дитину віддадуть до інтернату.

За спогадами близьких, згорьована мати поставила свій підпис під цим доносом, однак пробачити цей вчинок вона не могла до кінця життя.

У цей трагічний час долю геніального режисера розділить і чоловік Наталії Ужвій -  Михайло, з яким вона у 1936 році розлучилася через його зраду. 

Театр був порятунком та ледь не єдиною розрадою для Наталії Ужвій. Їй допоміг режисер Гнат Юра — запросив у театр, яким керував — імені Івана Франка. Так вона із сином опинилася у Києві. У театрі її зустрів старий знайомий, актор Євген Пономаренко. 

Вони грали любов у виставі «Дон Карлос». Театральна любов переросла у справжню. Разом Євген та Наталія прожили цілих 50 років, попри те, що чоловік був молодшим від неї на 11 років.

Він палко кохав жінку, називав її своєю “ракушкой”, а її сина Михася прийняв, як рідну дитину. Але через різницю у віці, Ужвій не хотіла узаконювати стосунки.

На початку Другої світової на окупованій Волині безвісти зник син Наталі Михайло. Біль і пережиті муки розлуки із сином Наталя Ужвій втілила у фільмі «Веселка». Стрічка була настільки сильною, що вразила навіть президента США Франкліна Рузвельта.

Акторці вдалося розшукати єдиного сина під кінець війни. На жаль, його подальша доля виявилася короткою і трагічною: у віці 24 років він захворів на менінгіт і помер. Після смерті сина, вона віддавала усю себе роботі.

Загалом за свої 88 років Наталія Ужвій зіграла 213 ролей у театрі та у 20 в кінострічках. Вона отримала численні нагороди та визнання за свою талановиту акторську майстерність та внесок у культуру України. 

До старості Наталія Ужвій залишалася справжньою жінкою. Дуже любила парфуми, особливо змішувати їх, щоб залишати за собою неповторний шлейф ароматів. На свята ніколи не вбиралася в нові сукні, бо вважала, що на прийом треба вдягатися у зручний і перевірений одяг, щоб почуватися на 100% впевненою. 

Щоб бути стрункою – займалася йогою, майже ніколи не сиділа – їла, читала, стоячи.

Навіть страшна хвороба – рак, не могла зламати внутрішній стрижень жінки. Євген Пономаренко не відходив від неї. До останнього подиху був поруч. 

22 липня 1986 року легенди української сцени не стало. Наталія Ужвій похована на Байковому цвинтарі у Києві.

Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: you@september.ua. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.