"Твори української літератури - це щось із шкільної програми, де усі тільки страждають." - достатньо популярна думка у сучасному світі. У когось таке враження склалося після якраз таки навчання, коли вчителі та викладачі не заохочували до класного сприйняття нашої рідної літератури. Але можливо настав час дати українським письменникам другий шанс? Редакція September підібрала декілька неймовірних творів, що полонили душу і відкликнулись у серденьку у сьогоденні!
"Intermezzo" - Михайло Коцюбинський
Я утомився. Мене втомили люди.
Новела про людину, що тікає від шумного міста до безлюддя, тиші та чистоти. Цей твір варто прочитати у потрібному настрої у потрібний час. Адже новела наповнена атмосферою втечі до сонця, нив та трьох овечок. Вона огортає вас меланхолійно-самотнім настроєм, та просить заглянули у свої думки. Прочитавши, з’являється розслаблений стан, або ж бажання так само майнути кудись далеко від міста. Новела написана Коцюбинським про самого себе, про власну втому та вираження почуттів автора.
"Місто" - Валер’ян Підмогильний
Його вибаганки були невичерпні, фантазія невтомна, самозакохання непереможне. Він тримав у руках чарівний камінь, що, міняючись і палаючи, показує всі дива землі. І той камінь був він сам.
Ця історія не про Париж, Прагу чи Нью Йорк, роман про рідне місто, рідний Київ. Трішки більше двохсот сторінок у яких викладене життя 1920-х: урбаністичне, живе і побутове. Картина показує місто очима головного героя Степана Радченка, юнака, який переїжджає із села до великого Києва у пошуках кращого життя. Історія про адаптацію, життєві вибори, стосунки між людьми та історико-культурний контекст тогочасної України. І усе це передано через палітру багатої української мови.
"Поза межами болю" - Осип Турянський
Штранцінгер мовчав і тільки притискав міцніше до себе скрипку, яку весь час ніс із собою.
Його скрипка — це було все, що воєнна доля йому лишила. Куля забрала йому очі.
Автобіографічна поема про важкий шлях військовополонених-втікачів, а точніше про сімох товаришів – представників різних народів. Кожен з них хоче повернутися додому, але зараз їх оточують голод та лютий холод гір Албанії. Перебуваючи в постійному емоційному напруженні, долаючи неймовірні фізичні й душевні муки, люди не опустились до звірячих інстинктів, не втратили найголовнішого — людяності, співчуття, волі до життя. Їхні душі уже «поза межами людського болю».
"Зачарована Десна" - Олександр Довженко
I хоч життя послало йому калюжу замiсть океану, душа в нього була океанська.
Кіноповість, яка сповнена найтеплішими спогадами, найгарнішими українськими пейзажами і найкращими моментами безтурботного дитинства. Через цю повість Довженко зміг пробудити ностальгію за дитинством, коли усе було безтурботно та бешкетливо. Читаючи, ви ніби спостерігаєте за кадрами із життя Довженка, разом проживаєте моменти, де особливо красиво змальовано зачаровану Десну. Дух режисера передався героям повісті, адже вони постають перед нами дуже колоритними і кінематографічними.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.