Вечір Івана Купала: що потрібно знати українцям?

Звісно, що традиції та звичаї на Івана Купала мали особливе сильне значення в українській культурі. Наші предки схилялися до того, що обряди, які відбуваються на Купала, допомагають їм удосконалювати своє життя. Зокрема були думки, що стрибки через вогнище могли очистити від прокльонів та гріхів, а прикрашання молодого дерева – забезпечити хороший врожай.

Свято Купала, здається, було одним із найбільш магічних свят в українській культурі. До нього ретельно готувалися, обряди знали та шанували. Наші предки вірили, що без поклоніння стихіям природи, хорошого врожаю можна не чекати. Саме на це були направлені основні гуляння на Купала.

Молоді люди часто святкували Купала біля річки чи озера. Під час гулянь чи після них у деяких регіонах було заведено купатися у водоймах. Цей звичай був оповитий прикметами та відрізнявся від регіону. Можна купатися, чи ні – залежало від місцевості, в якій цей обряд проводився.

Десь вважалося, що потрібно купатися, коли сонце на одному рівні з водою. Тоді людина, яка купається в один момент із сонцем – очиститься.

В інших регіонах було категорично заборонено купатися. Казали, що вода у цей момент потребує жертви. І той, хто туди зайде у цей момент з метою очищення, може потрапити в інший "світ".

Головний звичай на Купала є стрибки через вогонь. Переважно це відбувалося уже під кінець святкувань. Розпалювали величезний вогонь, палиці ставили вертикально. Першими стрибали найсміливіші, а коли вогонь стихне – усі інші. Вогонь розпалювали "живий", способом тертя. Кажуть, що це мав робити якийсь старший чоловік. Також зустрічаються стрибки через купи кропиви чи будяку: вогонь може попалити, будяки – поколоти, кропива - пожалити. У науковій літературі йдеться про те, що це про очищення. Не від матеріального бруду, а від зурочень, прокльонів, гріхів.

Якщо хлопець та дівчина стрибали парою та не розривали при цьому руки – вірили, що вони одружаться і житимуть разом. Якщо під час стрибка через вогнище загорявся одяг – це віщувало людині біду.

Різноманітні польові квіти кожна дівчина вплітала по-своєму та давала своєму вінку особливу настанову. Спочатку віночки плели і співали, потім ходили з ними і співали, а врешті пускали по воді таслідкували: куди попливе віночок, там дівчина і вийде заміж. Вірили, що віночки не просто пускали за водою, а хлопці пірнали та допомагали тим віночкам плисти у правильному напрямку. Люди вірили в обряди, але намагалися відкоригувати свою долю.

Якщо віночок крутився на одному місці, то це означало, що хлопець може "покрутити" дівчиною, але не одружиться. Найгіршою прикметою було, якщо віночок тоне. За трактуванням наших предків, це віщувало смерть дівчині.

Наші предки були впевнені, що ця квітка існує, але виростає лише в ніч про Купала. За повір'ям, її може знайти лише молодий хлопець, якому дуже пощастить. Кожна людина мала виконувати цей обряд самостійно. Він був лише для сміливців, бо потрібно було опівночі блукати лісом. Крім того, за легендами, папороть обовʼязково охороняла нечиста сила, яка хотіла обманути і відвести від квітки.

За легендами, квітка папороті надає надприродні ментальні здібності, нібито з квіткою людина "усе на світі знатиме". За переказами, квітка папороті давала людині здатність розуміти мову тварин та птахів, що для наших предків було чимось великим. Вважали, що з квіткою можна легко знаходити те, що загубили, та розшукувати скарби. Але як тільки зникала квітка, вважалося, що зникали й усі здібності.

Предки вірили, що коли людина поверталась з квіткою папороті додому, їй ні в якому разі не можна було озиратися, бо нечиста сила могла відідбрати квітку. Також було вірування, що квітка сама могла причепитися до людини, як будяк. Тоді нечиста сила нібито намагалася забрати цю квітку: обміняти її на щось в образі друзів чи знайомих. Також квітку папороті не можна було нікому показувати, чи розповідати про неї. Якщо щось не можна перевірити, то кажуть, що про це не можна розповідати та нікому не можна показувати. Людей направду лякали, що якщо вони почують, як розмовляє худоба напередодні Різдва, то можуть померти.

Зараз люди рідко влаштовують такі стихійні святкування з власної ініціативи, підсумовує етнологиня Громова. Люди перестали вірити у важливість та необхідність саме цих обрядів, проте дотримуються традицій та подекуди вірять у прикмети.

Рекомендуємо фільм до перегляду "Вечір на Івана Купала". Це гарна можливість відпочити та дізнатись більше про українські традиції.