Саша Чистова: "Роби все так, як треба. Життя – це не перегони"

У світі технологій, коли велика частина нашого життя проходить в соцмережах, дуже важко не загубити себе, при цьому займаючись улюбленою справою. Про популярність, щирість, ведення блогу і про те, як же завжди залишатися унікальною розповіла одна з найпопулярніших блогерок України Саша Чистова.

Мені здається, що коли ти вирішуєш заводити свій блог – не просто викладати гарні фотографії в інстаграм, а вже повноцінно щось розповідати й впускати аудиторію у своє життя – то ти повинен розуміти, наскільки ти готовий довіритись обставинам і людям, що почнуть за тобою стежити. Це як у житті: ти у будь-яких моментах можеш бути вразливим і потрібно залишатися стійким до всього, розуміти, як реагує аудиторія, коли ти даєш якусь дуже особисту інформацію, і усвідомлювати, що це може бути як погана сторона, так і хороша (підтримка і тому подібне).

Твої люди в блозі завжди будуть, це твоя сім'я, яка завжди поруч, але й буде декілька тих, кому ти не дуже подобаєшся. В усьому є цей баланс, так само як у житті. І на тлі поганих коментарів добрі сприймаються по-особливому.

Для мене блог – це вже дуже давно частина мого життя. Десь шість років я щільно цим займаюся. Я цим живу. У мене не те щоб виробилася звичка все показувати й розповідати, а воно вже просто так виходить само собою. Я не пам'ятаю, як було до блогу. Останнім часом я, до речі, дуже рідко ділюся якимись своїми емоціями чи думками, але тільки від того, що трохи загубилася, і відповідно, щоб розмовляти з аудиторією, мені потрібно мати натхнення всередині. А поки що працюю над тим, що роблю дуже важливий крок для себе та для блогу. Сподіваюся, що все вийде і все буде добре.

Насправді мене надихає абсолютно все, а особливо подорожі. Коли я облаштовую свій куточок, мені важлива кожна деталь: щоб було чисто, щоб якісь гарні речі були розставлені. Якщо я знаю, що зараз чекає декілька годин монтажу, я зроблю все для того, щоб у мене було на це натхнення, і воно не перетворювалося на якийсь тягар чи рутину.

А щодо людей, то насправді буває таке дуже рідко, щоб мене хтось міг надихнути. Коли я починала свій блог, то це була Соня Есьман, але потім вона перестала знімати, і я таким чином припинила за нею стежити взагалі. Хоча впевнена, що вона зараз така ж класна та щира дівчина, як і була. Тоді вона мене якось зачепила, і я більше нікого так сильно, як її, не дивилася. Потім я сама закинула свій ютуб-канал і відійшла від інфлуенсерів взагалі, тобто перестала за кимось стежити. У мене і сьогодні 0 підписок. Це, по-перше, заощаджує мій час, а по-друге, я дуже хочу дійти до того, щоб у мене «надивленість» була більш від того, що я бачу у житті (від тих самих подорожей чи подій, а не від того, що споглядаю в інтернеті). Мені не дуже хочеться на сто відсотків йти за трендами, і я все-таки бажаю придумувати свої.

Безумовно, я все ж стежу час від часу за тими, хто мені цікавий, але так, щоб це було систематично, то такого немає. А якщо говорити про людей, які надихали мене у житті, таке бувало рідко, але кожного разу – дуже сильно.

Успішна дівчина – це легка, щаслива та безтурботна особистість. Коли вона щось робить, то від цього кайфує. І вона, і всі навколо. Коли вона не працює з думкою про те, що втомилася бути сильною і хто ж їй допоможе, а у всьому відчуває баланс.

Мені здається, що дуже важливо від кожної справи відчувати натхнення, наповнюватись енергією. Віддаєш і отримуєш. Як мінімум для того, щоб тобі вистачало сили та мотивації продовжувати робити це далі. Це завжди про відпочинок, про кохання до себе і світу навколо. Це про шлях уперед і про те, щоб світитися від того, що у тебе все добре і скрізь є цей баланс: і в роботі, і у відносинах, якщо вони є, і в любові до себе.

Це саме те, що я раніше говорила про «надивленість» і про те, чому я відписалася від усіх. Мені здається, що підсвідомо, коли ми стежимо за кимось трохи більше, ніж за іншим інфлуенсером, ми тим самим починаємо хоч у маленьких деталях переймати його певні звички. Ось є якийсь тренд, у всіх він виходить однаковим, і я одразу думала про те, як роблять вони: «Ага, мені для цього потрібно те, те і те... » Я не замислювалась, як створити щось нове і щось своє. Тому, звичайно стикалася, але щоразу, коли помічаю таке за собою, то намагаюся від цього відійти, щоб все-таки бути унікальною.

Буває часто, що коли тобі дуже подобається якесь діло, ти починаєш його робити занадто багато і занадто часто, викладаєшся на повну і забуваєш про відпочинок. Я знайома з цим відчуттям, і мені здається, що тільки зараз починаю відновлюватися. Моя порада: просто давайте собі відпочити й не перетворюйте справу на рутину і на те, що змушує вас втомлюватися; робіть все помірковано й не думайте ніколи про результат. У моєму випадку, коли ти працюєш сам на себе, – тобто я не маю команди, я працюю абсолютно одна – дуже важливо робити все в міру.

Коли ти працюєш один, то ти знаєш, що якщо зробиш більше, то будеш ще успішнішим, і це дасть ще більше результату. Проте не варто думати про результат. Роби все так, як треба. Життя – це не перегони. Кожен має свій темп.

Секрет успішного блогу полягає у щирості своїх намірів. Ти сам вирішуєш, скільки показати аудиторії та що показати. Навіть якщо у тебе одна ідеальна картинка, це просто твій світогляд і те, яким ти бачиш світ навколо себе.

Важливо надихатися своїм життям. Потрібно зрозуміти, яке почуття ти хочеш донести до своєї аудиторії, тобто те, з чим ти хочеш у неї асоціюватися, і слідувати цьому. Хтось веде бізнес-блоги, комусь не потрібно показувати своє життя, хтось веде «lifestyle», як я. Просто роби, як відчуваєш. Тут немає правил і я знаю про що говорю.

Раджу горіти цим, як будь-якою іншою справою, яку ви починаєте: чи то бізнес, стартап, курс, блогінг, бренд одягу, косметики. Як у дитинстві: ти йдеш на якийсь гурток, наприклад, малювання, і ти цим гориш. Якщо ти цим гориш, значить ти розвиватимешся у цьому. Але тебе можуть віддати до якоїсь балетної школи, як мене, і я просто всім серцем її не любила, сім років мучилася, тоді це мені нічого не дало в плані натхнення, але таке життя.

Важливо, коли ти дорослішаєш, вибирати речі, які тобі подобаються.

Чесно, мені здається, що з того часу мало що змінилося. Життя таке дивне і таке контрастне. Я б, мабуть, собі побажала не переживати так сильно за все, не брати все так близько до серця, а навчитися приймати будь-яку ситуацію, бо, в принципі, проблем не існує. Тобто це ситуації, які просто йдуть не за планом, не так, як ти вигадав у себе в голові, і це не погано, це можна сприймати як якийсь челендж, щоб вийти з усього молодцем.

Мені здається, що той, хто стежить за моїм блогом, і так все знає, бо про будь-що, що виникає в моїй голові, я одразу розповідаю своїй аудиторії. І це насправді навіть дивно, адже людям, які на мене підписані, я іноді можу сказати навіть більше, ніж друзям. Коли я вела свій ютуб-канал, я приходила додому і висловлювала просто все, що в мене сталося за день, це були перші емоції. Я до цього так звикла, і в мене сформувалося таке ставлення до блогу. Але взагалі я Саша, люблю подорожувати, я божевільна трохи у цьому плані. Обожнюю екстрім, стрибки з парашутом, висоту, швидкість, усіх тварин світу, смачну їжу та класних людей. Зараз я взагалі втекла до іншої країни одна. Це мій перший досвід, мені дуже страшно, я не знаю, що мене чекатиме, не знаю, наскільки я сюди приїхала, але точно надовго. Попереду нове життя, і я дуже сподіваюся, що я з цим впораюся. Хоча чому сподіваюсь? Я у цьому впевнена на всі 100%!

Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is.

В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.