Ви помітили, як нереалістично зображують спілкування між коханими у фільмах та серіалах? Там закохані або скандалять так, що шибки вікон вилітають, або «розуміють» один одного без слів, ніжно тримаючись за руки під романтичну музику. Та коли йдеться про справжні проблеми у стосунках, ефективність обох мелодрамних способів — сумнівна. То як говорити з парнером/ркою так, щоб чути, бути почутою і зрештою прокачати взаєморозуміння?
Сьогодні в September з вами Тетяна Хміль, психолог, коуч та співавторка блогу про стосунки @pots.i.lunky, і ми поговоримо про успішну комунікацію в парі.
Почну із двох історій.
Історія Олени:
«Ми з коханим зустрічаємось вже 10 років, і він досі не збирається зі мною одружуватись». На запитання, чи говорила вона відверто про цю ситуацію з партнером, Олена відповідає, що він повинен і сам розуміти, що їй пора. Звісно, це ж очевидно: їй вже майже 30.
Історія Іри:
«Я постійно пояснюю партнеру, що потребую більше уваги. Спочатку він просто дратується, потім припиняє слухати і відповідає на автоматі. Мене така його байдужість дуже злить, і я не витримую: починаю плакати, кричати, а іноді навіть кидаю в нього речі».
І Олена, і Іра у барі з подругою чи в кабінеті психолога говоритимуть про те, що у них проблеми у спілкуванні з партнерами. І не дивно: Олена з дитинства знає, що говорити про свої потреби небезпечно, тому обирає мовчати, натякати і чекати, що партнер сам про все здогадається. Іра, навпаки, — звикла отримувати те, що вона хоче, криком, тиском, звинуваченнями і маніпуляцією. Та насправді обидва підходи не призведуть до розуміння і близькості з їх партнерами. А те, що по-справжньому необхідне, — це партнерство і взаємне щире бажання порозумітись.
А також кілька психологічних ключів, які допомогли б їм побудувати більш ефективну комунікацію з партнером. Комунікацію на рівних, без страхів, недомовок та образ.
Перший ключ – «витримана пауза».
Найкраще, що можна зробити, коли переповнюють емоції і конфлікт здається невідворотним — це взяти паузу. Коли лють чи розпач засліплюють – це важко, але необхідно для порятунку себе від рішень і слів на емоціях, про які зазвичай шкодують. Знання про те, що у нас завжди є можливість зупинитись, заспокоїтись і обрати кращу поведінку у конфлікті, врятувало не одні стосунки.
Взяти паузу — легко. Про це достатньо сказати партнеру ввічливо, спокійно, і від себе:
— «Я зараз дуже засмучена, тому давай продовжимо пізніше, коли я буду готова»
— «Нам потрібна перерва, бо зараз ми не домовляємось, а ображаємо один одного».
Та куди складніше буває усвідомити необхідність паузи і зловити себе за руку, перш ніж кинути в партнера купу образ. Сильні емоції, грубощі ними породжені, звісно заважають порозумітись, та не тільки це є причиною проблем у спілкуванні. Тому і потрібен наступний ключ.
Другий ключ — «Відверта саморефлексія».
Сила паузи в тому, що вона дає час на роздуми. І ці роздуми потрібні, щоб зрозуміти, що ми насправді хочемо від партнера, цих стосунків і розмови. Коли цього розуміння немає, з’являються претензійні викиди типу: «Мені погано, зроби щось». Та що може зробити партнер, якщо ми самі не розуміємо, що принесе полегшення? Тому перш ніж йти на конфлікт, я рекомендую глибше подивитись на проблему чи ситуацію крізь призму своїх потреб і бажань. Для цього можна дати собі відповіді на запитання:
«Чому мені це неприємно?»
«Яка моя потреба зараз не задовольняється?»
«Що я думаю про себе і свої стосунки, коли між нами стається подібне?»
«Яких я хочу стосунків із своїх хлопцем?»
«Яке рішення буде для мене найкращим і як про це краще поговорити з партнером?»
Така саморефлексія дозволяє подивитись всередину, краще зрозуміти себе і, як бонус, готує до розмови. Ті, кому важко говорити про проблеми, можуть використовувати записи із таких рефлексій як «шпаргалку». Це може допомогти не змовчати про важливе для себе в черговий раз. І тільки тоді, коли є розуміння «що» говорити, постає питання «як». Тут нам потрібний наступний ключ.
Третій ключ — «Я-речення».
«Я — речення» — достатньо відомий спосіб ефективної комунікації. Ідея в тому, щоб говорити про себе за допомогою простої формули: «Я…, + коли ти….».
«Я злюсь, коли ти забуваєш про мої прохання»;
«Я – речення» потрібне не стільки для того, щоб пом’якшити діалог, скільки для того, щоб самому не почуватись жертвою. І на відміну від «Ти – речень», дає можливість бути по-справжньому почутим.
«Ти» — речення: «Ти робиш мене нещасною»
Коли ми кажемо так, то ніби надаємо іншому владу над своїм щастям і перекладаємо відповідальність. Жертви тільки так і роблять.
«Я» — речення: «Я почуваюсь нещасною, коли ти не йдеш на діалог»
А це висловлювання людини, яка звернена до себе, своїх почуттів і говорить про порушення своїх кордонів. Впевнено і конкретно.
«Я – речення» неможливо заперечити, бо так ми говоримо про свої думки і почуття. Таким чином, ця форма висловлювання не змушує партнера захищатись від нас, а завдяки чарівному «коли» дає можливість фокусуватись на конкретній проблемі. «Я – речення» — неймовірний інструмент для того, щоб досягти порозуміння. Та цього недостатньо, якщо партнер «не чує» чи «не йде на контакт».
Четвертий ключ — «Розуміюче слухання».
Для багатьох із нас комунікація зводиться до того, що ми просто чекаємо своєї черги сказати. Та у близьких стосунках важливо слухати. Уважно, співчутливо і з цікавістю. Слухати, для того, щоб зрозуміти. Велике мистецтво слухання неможливо описати у кількох абзацах. Більшість з нас звикли «додумувати» й інтерпетувати те, що говорить партнер, так, як нам зручно. Та я щиро закликаю вчитись слухати. І почати можна із цілком простих речей:
— Проявити готовність чути партнера/ку. Невербально ця готовність може виявлятись у відкритій позі, нахиленій голові і щирій цікавості в очах. Вербально ми можемо запросити партнера/ку на діалог, сказавши: «Мені справді цікаво дізнатись, що ти думаєш з цього приводу».
— Не перебивати.
— Уточнювати за допомогою питань, якщо щось залишається незрозумілим.
— Подякувати за щирість.
— Ні в якому разі не змушувати партнера/ку говорити, коли той/та не готовий/а.
— Спробувати слухати партнера з його позиції, ніби «будучи у його шкурі». Є навіть такий психологічний прийом. Коли закохані сваряться, і усвідомлюють, що не можуть порозумітись, вони можуть спробувати “помінятись ролями” і говорити ніби як за партнера, захищати протилежну своїй позицію. Це потужний прийом, бо дає нам відчути те, що інша людина теж має свої бажання і може їх висловлювати заради себе, а не супроти нас. Будучи в ролі іншого, ми починаємо розуміти його бажання і мотивацію. А ще маємо змогу подивитись на свої вимоги і бажання зі сторони.
Після того, як стало зрозуміло, чого в цій ситуації хочуть обидва партнери, можна діставати останній ключ.
П’ятий ключ – «Домовленість на майбутнє»
На жаль, ми не можемо змінити минуле, але завжди можемо домовитись про те, що хочемо для своїх стосунків у майбутньому. Конфлікт, який не пропонує рішень, не призводить до покращення стосунків. Навпаки — розчаровує і руйнує віру у щастя цим партнером. Тому завжди важливо закінчувати конфлікт домовленістю, яка задовольнить всіх. На це може піти не одна і не дві розмови. Можливо, потрібен час на емоції, розуміння і близькість, перш ніж закохані зможуть спокійно і виважено домовитись, встановити для своїх стосунків нове правило, яке не тільки вирішить цю ситуацію, але й попереджатиме схожі на майбутнє.
«Давай домовимось на майбутнє, що …, згода?».
«Давай наступного разу ми ….»
Зрозуміти, що досягнуто справжньої домовленості — легко. З’являється почуття полегшення, а часто навіть тихої радості. Обом стає зрозуміло, що сьогодні було обрано стосунки. Ми з партнером, наприклад, ніколи не завершуємо розмову, якщо у когось ще залишається якийсь негатив. Це правило, разом із такими як «не підвищувати голос», «не переходити на особистості у спілкуванні», «не йти з кімнати посеред розмови, не сказавши про паузу» з’явились у нас якраз в ході багатьох конфліктних ситуацій. Та це те, що зробило наш союз ще більш безпечним і щасливим. Тому завершити хочу тим, що конфліктів у стосунках боятись не варто. Справжні проблеми починаються тоді, коли вже немає бажання і сенсу говорити.
Автор статті: Тетяна Хміль,
коуч у стосунках.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.