Прийняти себе, або ефективні зміни.
Зміни – вони рухають наше життя. Зміни – це ті точки нашої долі, які завжди залишаються у пам’яті та серці. Вони можуть відбуватися з нашої волі або бути нам непідвладними, і в будь-якому випадку ми продовжуємо рухатись далі.
Людство живе в період дуже швидких змін у всьому: мода, кіно, ЗМІ, діджитал, маркетинг, саморозвиток, мистецтво. Ми так звикли до такого скаженого темпу... Знайома фраза: «Змінюйся або помри»?
Зупинись
Інколи настають такі моменти в нашому житті, де ми ніби хочемо змінитись в якійсь певній сфері, докладаємо зусиль, знаходимо мотивацію, читаємо усі корисні книжки і блоги про успіх, але нічого значного в результаті не отримуємо. Мабуть, більшість спішить шукати причини провалів і думає: «а може я ще занадто лінивий і взагалі мало докладаю зусиль?! Бо треба ще більше змінюватись, ще більше свою силу волі напружувати та працювати!». Та краще зупиніться.
Зупиніться і побудьте у тиші, дослухайтесь до внутрішнього голосу...
Запитайте самого себе: «Я приймаю себе? Я люблю себе?».
Рух з енергією любові чи страху і незадоволення?
Ефективні зміни можуть не приходити в наше життя, бо ми не приймаємо самих себе. Яскравий приклад цього ілюструють теми зовнішності та фінансового положення.
Ти худнеш, дотримуєшся здорового харчування і займаєшся спортом, бо любиш себе чи, тому що ненавидиш свій вигляд у дзеркалі? Ти хочеш бути успішною особистістю, бо любиш життя чи, тому що боїшся бідності та нікчемності?
Ми рвемося до змін з енергією любові чи зі страху і незадоволення?
Приклад з власного життя
В мене завжди були проблемні відносини із батьком. Це був максимально негативний досвід з відповідними психологічними наслідками.
Так от, коли я подорослішала і дійсно ступила на свій шлях життя, мені довелось проходити процес зцілення, аби стати усвідомленою та цілісною особистістю.
Прислуховуючись до того внутрішнього голосу істини, я зрозуміла, що страждаю не від болю та спогадів через батька, а від нездатності змінити цей факт невдалих відносин.
Коли ти бачиш усі наслідки неадекватних відносин «батько-донька» у власному характері, реакціях, парадигмах мислення та сприйняття, то стає дуже сумно, адже все могло скластися інакше... я могла б бути значно щасливішою, успішнішою, більш люблячою і так далі.
Прийняти дійсність неймовірно складно, коли розумієш цей ланцюжок «причина-наслідок». Я почувала себе якоюсь неповноцінною, бо не могла стерти минуле. Так, я можу змінити себе та своє ставлення зараз, але думки про всі жахливі наслідки руйнували мене.
Я продовжувала дослухатися до внутрішнього голосу, і прийшло розуміння, що час просто прийняти. Просто прийняти все і себе.
«Так, це частина мого життя. Так, доведеться розбиратися із наслідками, але все нормально, я не жертва, я не слабка, бо можу рухатись і будувати життя далі. Та хай яким було б моє життя, якби все було чудово із батьком, я приймаю свою дійсність.
Є я зараз і я люблю себе, та усі барви власного життя.»
Прийняття приносить спокій та мир, з ним приходить смиренність та сила йти далі. Тут починаються реальні зміни...
Прийняття приносить свободу.
Повертаючись до суті теми, повторюсь, що іноді для змін потрібна не просто мотивація, залізна сила волі та праця, а сила прийняти себе. Вона приносить свободу і благодать йти вперед, змінюючись вже у новій силі.
Здатність приймати і любити інших людей такими, які вони є, не засуджуючи, прийде до вас саме з прийняттям самого себе. Спочатку полюбити себе, потім – ближніх.
А тепер – зупинись і послухай голос всередині.
Ти любиш себе?