Cтрахи та фобії. Як з ними впоратися, щоб в Новий Рік увійти оновленою людиною?

Усі ми чогось боїмося у житті. Ми можемо не любити замкнений простір або певних тварин. Можемо страхатися певних процесів, таких як танці чи хода по сходах. Для оточуючих наші фобії можуть здаватися смішними, але самі ми обливаємося холодним потом та не спимо вночі через кошмари. Страху не треба боятися, тому що це природній механізм, який захищає нас від небезпек навколишнього середовища. А от з фобіями потрібно працювати, але лише тоді, коли вони не дають вам нормально жити. Страхи — це не страшно, і ось чому.

Страхи та фобії – це різні поняття. Деякі люди їх плутають, а деякі вчені їх навіть не розрізняють. Однак, я вважаю, що серцевина страхів та фобій різна.

Страх – це механізм захисту, покликаний окреслити наші межі. Коли людина бачить вогонь, вона, як правило, не намагається його торкнутися. Коли вона переходить дорогу, то не намагається навмисне потрапити під автомобіль. Чому? Відчуття страху вказує на те, що ця конкретна ситуація є шкідливою чи небезпечною для життя. Такого поняття як «страхи» у множині просто не існує, адже страх виникає ситуаційно.

Можливо, ви ніколи не боялися висоти, але потім піднялися на 25 поверх, глянули вниз та злякалися. Коліна тремтять, пульс пришвидшується, а ви намагаєтесь себе заспокоїти фразою «Та я ж ніколи цього не боялася!» Саме страх дозволяє людині виживати вже протягом багатьох тисяч років. Він тримає нас на відстані від небезпеки, а тому є здоровою реакцією на навколишні загрози.

Фобія – це нав’язливий та не обов’язково обґрунтований страх ситуації, об’єкту чи дії. Наприклад, я боюся павуків. Це логічно? Ні. Павук ніколи мене не кусав, не бігав за мною, не намагався мене з’їсти (чи то, заплести в павутину). Тобто, павуки ніколи не поводили себе так, як часто сниться мені в кошмарах. Я також боюсь голок, особливо уколів, хоча і тут у житті не було ніяких травматичних чи небезпечних ситуацій. Інколи ви можете самі розуміти безпідставність та абсурд власного страху, але все одно не можете з ним впоратися.

Фобії часто бувають не засновані на реальній травмі. Радше, це досить нелогічний психічний розлад, який іноді може навіть зруйнувати життя. Фобія не є допоміжним механізмом, а тому викликає непропорційний страх, який шкодить психіці. Фобії характеризуються тим, що людина може не вміти правильно зреагувати, якщо джерело жаху таки постане перед нею. Страх, на відміну від фобії, характеризується миттєвою реакцією тіла на подію. Ви будете битися чи тікати, але точно зреагуєте. При фобії наступає ступор. Також фобія характеризується як тривожний розлад, тобто ви думаєте про свій страх незалежно від того, чи наявне його джерело. Переляк виникає лише як реакція на ситуацію, і в цьому основна його відмінність.

Фобії можуть виникнути як реакція на якось травматичну подію як у дитинстві, так і у дорослому житті. Під травматичною подією розуміють не безпосередню травму, як от домашнє насилля, а неправильне нейронного поєднання. Наприклад, у дитинстві я подивилася «Гаррі Поттер та Таємна кімната», і після сцени з павуками назавжди «заразилася» Арахнофобією. Неправильне нейронне з’єднання забезпечило появу фобії. Велетенські павуки, які хочуть з’їсти дитину – я знаю, що деяким з вас навіть читати це неприємно. Але насправді, такого у природі не існує. Найбільший павук, якого я бачила у реальному житті, був не більший за стару залізну гривню.

Діти є більш вразливими, тому частіше розповідають про дитячий етап утворення фобії. Оскільки дитина більш здатна до навчання, бо володіє меншою кількістю знань, то її дуже легко переконати, наприклад, що не варто підставляти пальці під кухонний ніж. Але і «випадкові» фобії також трапляються. Інколи фобії виникають навіть без загрозливої ситуації. Вони можуть бути успадкованими (наприклад, релігійний страх Сатани), культурними (страх багатства або людей іншої раси), а також навіяними історіями у дитинстві. Варто запам’ятати, що як би не з’явилася фобія, вона не є нормальною. Тому, якщо вона вам дійсно заважає, краще звернутися до спеціаліста. Тривожний розлад може трансформуватися у неврози, панічні атаки чи навіть нав’язливі ідеї.

Страх, навпаки, є природнім механізмом. Він вказує нам на те, куди не потрібно йти чи що не варто робити аби зберегти собі життя. Темний провулок пізно ввечері викликає страх темноти, але він має під собою основу. Ви не знаєте, що чи хто вас там чекає, а тому намагаєтеся обійти цю темряву. Страх смерті також є природнім. Ви боїтеся смерті, тому що основне завдання вашого організму – жити.

Тут важливо зрозуміти, що страх з’являється тоді, коли його збудник знаходиться поруч. На відміну від фобії, страх спровокує викид адреналіну, який дозволить вам атакувати щось чи когось, що вам загрожує, або утекти. Страху не треба боятися, тому що він є помічником у боротьбі за виживання радше ніж супротивником у боротьбі за власний здоровий глузд.

Таким чином, зі страхом не потрібно боротися. Потрібно вміти ним керувати та дозволяти оберігати себе. Страх додає вам сили, робить вас сміливішою та більш досвідченою. Страх вчить, що можна робити, а від чого краще триматися подалі. Він – ваш персональний асистент, захований у мозку, який завжди прийде на допомогу та уникатиме ситуацій, які буквально загрожуватимуть вашому життю.

Фобії, на жаль, тільки роблять життя гіршим. Люди активно намагаються уникати ситуацій, у яких їх фобія може проявитися. Такий підхід необов’язково є трагічним, та все ж він може спричинити випадки клінічних психічних розладів. Панічні атаки, тривога, втрата самоконтролю – ось тільки деякі із них. Якщо фобія дійсно заважає вам жити – відвідайте спеціаліста. Кваліфікований психотерапевт буде знати як перебороти вашу фобію(-ї) та покращити якість вашого життя.

Якщо ж фобія не викликає у вас занадто сильної реакції та не призводить до жахливих наслідків, просто слідкуйте за нею. Намагайтеся релаксувати, медитувати та правильно дихати. Спробуйте раціоналізувати ваш страх – чому я цього боюсь та чи справді сходи такі страшні? Здоровий сон та правильне харчування теж впливають на психіку та дозволяють взяти тривожність під контроль. Я, наприклад, намагаюся не мати справу з павуками. А якщо доводиться робити щеплення, то відвертаюся, щоб не дивитися на голку. У будь-якому випадку, не бійтеся звертатися по допомогу, якщо відчуваєте, що це необхідно. І пам’ятайте, що ви така не одна. Майже всі люди на планеті мають один або більше нераціональних страхів.