ЯК ПОЗБУТИСЯ НЕВПЕВНЕНОСТІ У СОБІ

Звернувся якось до Наставника юнак за порадою:

– Допоможи мені, благаю! Важко жити мені, зовсім нічого не радує на цьому світі. Тому що відчуваю себе безпорадним і бездарним, абсолютно нікому не цікавим і не потрібним…Слова доброго не чую ні від кого, окрім образ і принижень… Дай пораду, мудрий Наставнику, як змінити таке ставлення людей?

Старий чоловік, неуважно вислухавши хлопця, поспіхом сказав:

– Гаразд, але маєш спочатку зробити для мене діло – надзвичайно важливе і термінове. А вже потім і про твої справи можна буде поговорити.

Що тут поробиш? Хлопчина вкотре засмутився – і Наставнику його негаразди були теж непотрібні…

Старий мудрець зняв із своєї руки невелику каблучку із маленьким камінчиком:

– Візьми в конюшні мого найкращого чорного рисака і негайно мчи на Східну площу. Продай там мою каблучку, але не віддавай дешевше, як золота монета! І негайно повертайся!

Хлопець так і зробив. Яким же було його розчарування, коли він дізнався, що не отримає на ринку і близько золотої монети. Люди відверто кепкували і сміялись з нього, і лише якийсь старий продавець зжалився над юнаком і пояснив, що той просить дуже високу ціну за перстень. В кращому випадку він отримає тільки срібну монетку, і то – якщо йому дуже повезе.

Юнак, дуже сильно засмучений, ні з чим повернувся до Наставника.

– Пробач, Наставнику, не виконав я твого завдання – не продав твого персня і не приніс тобі золоту монету. Сказали люди, що він стільки не коштує….

– Ти велике діло зробив, сину мій! – посміхнувся Наставник. – Ти спробував встановити вартість каблучки. А, може, ти не там шукав справжніх експертів? А давай-но злітай до справжнього цінителя золотих виробів – майстра ювелірних справ. Але знай: яку б ціну ти не почув – не погоджуйся, а мчи назад до мене…

Майстер ювелірних справ довго і прискіпливо вивчав каблучку, чимось натирав її, через велику лупу роздивлявся. Зрештою, промовив:

– Найбільше, що запропоную сьогодні, – це шістдесят три золоті монети. Але якщо зачекаєш кілька днів – то ще набавлю десять монет…

– Скільки?! – вигукнув, не повіривши власним вухам, хлопчина. І швидко-швидко помчав до Наставника із радісною звісткою.

– Послухай мене, сину, – посміхнувся йому Наставник…(чим закінчилась ця історія ви дізнаєтесь нижче, а поки що збережемо інтригу, продовжуйте читати.)

Невпевненість у собі – це комплекс, який стосується спілкування з людьми, прийняття рішень, побудови відносин. Він виражається в постійних сумнівах, боязкості почути від інших думку про себе, значних хвилювань щодо виконання нової справи, переживаннях відносно власних якостей. Це може бути тимчасовий стан або укорінена характеристика особистості.

Причиною невпевненості може стати ситуація в дитячому віці: над малюком посміялися, принизили його, відкинули те, що він вважав для себе важливим. Це можуть бути дії як від батьків, родичів, так і з боку ншого оточення. Дітям ставлять умови («не зробиш – будеш поганим»), а також засуджують («не можна, це соромно, навіщо таким займаєшся», «Вася може, а ти – ні», «чому ти не подумав заздалегідь»). У деяких випадках присутнє навіть фізичне покарання. Так у дитини з’являється перший жах, справжня боязкість опинитися поганим, негідним.

У підлітковому віці у молоді дуже ранима душа і загострені почуття. Досить швидкоплинного натяку, щоб хлопець або дівчина образилися, занурилися у внутрішній світ, вважаючи себе знедоленими. Саме в цей час особливо проявляє себе нестабільність психіки, формуються риси характеру, а дрібниця сприймається у вигляді величезної проблеми.

Доросла людина теж не застрахована від появи невпевненості. Вона може відчути і дуже емоційно відреагувати на зауваження колеги, сварку в родині, невдоволення начальника. Особливо це стосується жіночої статі, більш довірливої і чутливої до чужої думки.

1. Чуттєва (емоційна). Діагностується на рівні відчуттів: людина стає неврівноваженою, заздрісною, схильною до пліток.

2. Розумова. Відноситься до індивідууму, який підсвідомо побудував для себе систему принципів («не зможу», «не вийде», «даремно намагаюся»), що зменшує його справжні можливості. Або зворотна реакція, коли з дитинства від сина-доньки вимагали виконувати все «на відмінно», а у них декілька разів це не вийшло.

3. Поведінкова. З’являється у вигляді грубої самовпевненості, як захисної реакції на власні неправильні дії. Виникає бажання піднестися над іншими за рахунок особистого звеличування. Дехто прагне панувати над молодшими через неприйняття його в своє коло однолітками.

4. Соціальна (виявляється в суспільному житті). Індивідууму моторошно знайомитися з новими людьми, перебувати в іншій країні: він відчуває складності при необхідності встановлення розмовного контакту і спілкування з іншими. Сюди ж відноситься досить поширена думка суспільства, що стосується статусу «бути середнім, не висовуватися», який формує почуття стадності замість бажання досягти значних висот.

Зробивши підсумок, можна сказати, що невпевненість дуже негативно впливає на життя людини. Особа відмовляється від своїх мрій, йде в інший бік від шляху досягнення мети, обирає самотність, сидіння вдома замість активного проведення дозвілля з друзями.

Варто зазначити наслідки, що виникають: невдоволення собою, злість по відношенню до інших, знаходження в стані моральної нестабільності, здатної привести до появи депресії, психічного стресу, розвитку і поглиблення захворювань.

а) прагнення проявляти в справах пасивність (екстернали вважають, що їм в житті не везе, обставини складаються завжди не на їхню користь).

Так є два типи людей: 1) екстернали – коли все що відбувається з людиною, вона приписує , випадку, обставинам, іншим людям тощо і 2) інтернали – коли людина інтерпретує значущі події як свою заслугу.

б) хвороблива реакція на зауваження і повне підпорядкування точці зору інших людей щодо себе і всього, що відбувається;

в) відмова від досягнення мрії, бо це займає багато часу і навряд чи здійсниться;

г) тяга до хизування і словесного самоствердження, які не відповідають істинному стану та можливостям;

д) небажання перебувати в центрі подій. Краще бути найскромнішим і непомітним, ніж залишатися у всіх на виду;

е) складності в спілкуванні, коли можна вдатися до допомоги інших людей. Якщо звертаєшся до когось, легко отримуєш правильне і швидке рішення, в той час як власними силами такого зробити не вдасться, або результат виявиться не таким, який планувався. Потрібно перебороти себе, щоб попросити допомоги;

ж) страх відповісти відмовою на численні прохання інших. А раптом вирішать, що ти – скнара (якщо не позичив) або погана людина (раз не допоміг сусідові, родичеві)? Впевнена людина завжди скаже «ні» у відповідь на неприємні та часті прохання оточуючих;

з) порівняння себе з іншими і формування висновків не на свою користь;

і) сором. Скута негативними, часто вигаданими упередженнями, людина боїться показати себе в правдивому світлі;

к) низька самооцінка, яка змушує відчувати себе людиною іншого сорту, зовсім не пристосованою до обставин;

л) постійна тривога, що переходить в стійкі неврози. Людина починає боятися якихось справ, а потім – і кожного дня, що може принести неприємності. Таким чином, вона подумки притягує в своє життя чергові негаразди і, як фаталіст, стверджує, що по-іншому вже не станеться;

м) перфекціонізм. Прагнення виконати справу краще за інших і досягти ідеалу забирає багато сил і нервів. Часто це просто недосяжно, так як потрібно 100%-е вирішення питання, а воно сьогодні підходить, проте завтра вимагатиме нових ідей і досягнень. В результаті людина ходить по колу, постійно нервує, знову і знову намагаючись наблизитися до досконалості.

Якщо вам набридло заїдати проблеми солодощами, мовчки страждати від власних поразок, проявляти нелюбов до себе через заздрість до чужих успіхів, доведеться зайнятися власним вдосконаленням.

Упоратися з невпевненістю можна, але швидко це зробити не вдасться. Потрібний час, щоб розібратися з причинами своїх страхів, написати програму перевтілення у впевнену людину, чітко виконувати регулярні вправи, поки вони не закріпляться на рівні навичок.

Щоб глибоко зануритися в своє «я», можна звернутися до фахівців. Консультація у психотерапевта дасть розуміння прихованих причин в небажаній поведінці. Якщо ви впевнені у власних силах, тоді виділіть час, на протязі якого проаналізуйте, які негативні моменти відбувалися в житті, щоб дійти до суті проблеми.

Згадайте свої дитячі, шкільні, юнацькі роки. Випишіть ситуації, в яких відчували себе ображеними, нещасними, розлюченими, мали сумніви стосовно особистих результатів і успішного завершення справ.

Проаналізуйте, які дії з боку оточуючих змусили вас отримати моральний, душевний чи фізичний дискомфорт? Як довго ви після цього відчували по відношенню до себе неприємні почуття і яке рішення прийняли по кожній окремій ситуації? Ці дії розкриють обставини, що сформували шкаралупу недовіри до себе.

На формування звички, зазвичай, потрібно 3-4 тижні. Постійно працюючи над собою, ви із закомплексованої, сором’язливої людини перетворитеся на впевнену, щасливу, врівноважену особистість. Ви відчуєте смак життя, що заграє новими фарбами і проявить себе іншими можливостями. Це буде не легко, тому що це вихід із зони комфорту. Але воно того варте.

Згадайте перемоги, що вдалося досягти, та почуття гордості, яке ви в той момент відчували. «Програйте» в розумі ще раз подібні ситуації, намагаючись «зловити» і в повній мірі відчути емоційну хвилю успіху.
Прослухайте в інтернеті тренінги відносно отримання впевненості. Ви дізнаєтеся, що всі успішні люди колись відчували дискомфорт у спілкуванні, і зрозумієте: вони повністю побороли свою комплекси.
Не озвучуйте і подумки не промовляйте сумнівів. Знайдіть за допомогою дружнього оточення позитивні якості в собі.
Хваліть себе за найменші перемоги. Без збентеження приймайте щирий позитив в свій бік від інших людей.
Починайте рухатися до великої мети, розбивши її на безліч дрібних кроків. За будь-яке просування вперед заохочуйте себе маленькими приємними речами, тим самим закріплюючи в мозку бажання і можливість досягти більшого.
Навчіться мистецтву комунікації. Не бійтеся першими розпочати розмову, а також висловити в бесіді свою особисту думку, навіть якщо вона суперечить позиції опонента. Вчіться знайомитися з людьми на вулиці, підтримувати випадкову бесіду.
Станьте людиною дії: приймайте рішення і відповідайте за свої вчинки, не перекладаючи відповідальності на обставини, що склалися.
Забудьте про те, що ви «в черговий раз помилилися, і знову вийшов провал». Кожен крок, навіть якщо він був неправильним, дає можливість набути досвіду. Подумайте, як ваш «мінус» перетворити на «плюс».
Всі люди різні, тому порівнювати себе з іншими буде помилковою дією. Ви рухаєтеся своїм шляхом, зі своєю швидкістю. Але і поблажок собі не робіть, відкладаючи виконання справ на чергове «завтра».
Виключіть негативні слова і думки по відношенню до себе. Краще зробити щось не зовсім вдало, ніж тихо сидіти, склавши руки.
Любіть себе і промовляйте це вголос. Даруйте собі компліменти з приводу зовнішності, вміння одягатися, спілкуватися, щоб дійсно відчувати, що ви це можете добре робити.
Розвивайтеся в різних напрямках, аби не відчувати дискомфорту при спілкуванні. Людина з широким кругозором в будь-якому колі буде вважатися цікавим співрозмовником. Саме таким чином знаходять хороших друзів і заводять корисні ділові контакти.

Якщо ви спробували і у вас все вийшло. Я вас вітаю!!!

Але що робити, якщо ви вже спробували, час минув, і у вас ні чого не вийшло? А можливо ситуація навіть, погіршилась?

І ось тут саме час згадати чим закінчилась притча:

“…- Послухай мене, сину, – посміхнувся йому Наставник. – Я й не збирався продавати свій перстень. Надто цінний він для того базарного кагалу. Запам’ятай наступне: ти теж – людина надзвичайної цінності. Ти – унікальна і неповторна особистість. І далеко не кожен зможе це розгледіти і зрозуміти. Шукай свого справжнього цінителя. То хіба варто для цього ходити по ринку, сподіваючись, що ним виявиться кожен перехожий?”

Іншими словами, ви неповторна, унікальна особистість. Цілий окремий всесвіт, з сформованим відношенням до життя. І якщо таке відношення до життя вас не задовольняє і ви готові змінюватись, тоді саме час звернутись до психотерапевта чи психолога. Інакше, звичайна невпевненість у собі, з часом, може призвести до соціофобії – неврозу, подолати який буде набагато важче.