Як збалансувати «емоційні гойдалки» під час війни?

У важкі часи кожен із нас переживає цілу гаму почуттів. Починаючи від смутку та відчаю закінчуючи ейфорією та збудженням. Це цілком нормально відчувати часом суперечливі емоції, коли у країні війна.

Коли відбувається щось жахливе та неочікуване ми впадаємо в шок. Життя стає як на автоматі. Головна задача вижити, тому ми знаходимось в стані ейфорії. Збираємо наші сили та починаємо діяти.

Однак потім ейфорія змінюється тривогою, бо приходить усвідомлення. Також такий сверх продуктивний стан енергозатратний для нас. Тому в нас з’являються нові почуття: тривога, відчай.

Спочатку приходить ейфорія

Це етап діяльності та злості.

Злість – дуже сильна та корисна емоція. І її важливо направити її на раціональність. Не злитися на родичів, які сидять поруч підвалі, а подумати, що можна зробити, використавши злість: наприклад, допомогти оточуючим, поприбирати. Злість – це сила. Наше завдання нагадати собі про це і зробити з цієї сили щось корисне, поки вона є.

Під час війни конфлікти – це цілком нормально. Під час будь-яких стресів люди починають поводитися більше як тварини, тому що в них включаються механізми виживання. Чим більше людина інтелектуальна і розвинена, тим більше вона може контролювати свою поведінку. Тому що ведуть її не інстинкти, а цінності. Звичайно, варто уникати конфліктів із близькими. Час пройде, а образи, отримані в суперечках, можуть залишитися. Краще уникати конфліктів за винятком тих моментів, коли це стосується життя та гідності.

Фаза ейфорії не триватиме довго, і її важливо використовувати конструктивно. Боротися із нею не варто. Єдине, на що зверніть увагу це те, що у стані ейфорії треба критично аналізувати користь своїх дій.

Паніка, тривога та страх

Коли ці почуття будуть зашкалювати, зробіть дихальну вправу з акцентом на подовжений видих. Три секунди на вдих та чотири секунди на видих. Це буде ефективним. Якщо ж напала паніка на людину що поруч, то можна розпочати діалог. Варто говорити: «Почуй мій голос», «як тебе звуть?», «розкажи, що ти бачиш навколо?» і т.д. Також попросіть назвати п'ять предметів білого кольору у полі зору, запитайте, які звуки та запахи навколо себе людина може розрізнити.

Депресивний стан

Зазвичай «депресивний» етап починається на 8-10 день від початку подій. В цьому стані потрібно діяти. Зараз дуже, дуже важливо діяти, попри все і всі думки. Уявіть, що ці думки — руський воєнний корабель, і відправте у заданому напрямку. Не треба дослухатися до зневіри. Вона не несе жодної користі, бо у зневірі нема чого аналізувати. Не зважайте на бажання нічого не робити. Краще заплануйте свої задачі на день. Поставте будильник із нагадуванням і робіть, не зважаючи на будь-яке «не хочу».

Кожен день ми маємо робити три задачі: соціальну, спортивну і когнітивну. Ми повинні підтримувати спілкування зі «своїми». Наша сила в єдності. Нам потрібні люди для життя. Нам потрібен рух, особливо в стресі — це стабілізує, приводить до тями і надає сил діяти. Хоча б три присідання, або ходьба колами — будь-яка активність. І нам потрібні наші мізки і здатність вчитися, запам'ятовувати і аналізувати. Тож вкрай важливо, і в тому числі для профілактики ПТСР, задіяти цю функцію.

Адаптація

Після етапу апатії ми виходимо в фазу стабілізації. Емоційні хвилі повторюватимуться, але оскільки ми з ними вже знайомі, вони проходитимуть більш м'яко. В цей період ми думаємо, що буде далі, як діяти у новій реальності, звикаємо до невизначеності і все одно будуємо плани на майбутнє. Усвідомлюємо, що все змінилося і треба жити відповідно до нових умов.

Дуже важливо вийти на фазу адаптації, в якій ми діятимемо раціонально, усвідомлено та стабільніше. Пам'ятаємо: нам потрібно не лише виживати, а й жити під час війни, заробляти гроші, платити податки. Після війни ми також матимемо багато роботи – відновлювати все, що було зруйновано. У стані адаптації слід зрозуміти: ми знаходимося в нових умовах на невизначений термін. Треба вчитися у них працювати.

З часом емоційні коливання будуть згладжуватись. Пам’ятайте, ми всі різні, але всі адаптивні. Тому слід правильно працювати над своїм емоційним станом, щоб жити далі. Але якщо відчуваєте, що не справляєтесь, то звертайтесь до психолога.