Давні традиції, які відроджують українське минуле

Згідно традицій, на світанку 24 грудня (6 січня) українці починали готувати. Це був особливий ранок наповнений приємною турботою, сімейним спілкуванням та розмовами.

Спершу, у піч по-особливому укладали дрова, а запалювали за допомогою іскри від вогнища або тертя двох деревин, а потім брали набрану на світанку воду, на якій заварювали пшеницю. Водночас рецепти куті різняться залежно від регіону України. Найчастіше, серед інгредієнтів були зерно, сухофрукти, горіхи та мед. Цікаво, що як тільки з'являлися перші промінці сонця наші пращури відчиняли всі вікна в будинку, ворота у двір, щоб впустити добрий урожай, багатство у свій будинок.

Ще вдосвіта господиня приступає до приготування. Першою магічною дією є добування нового вогню. Жінка дістає з покуття кремінь і кресало, які останні дванадцять днів лежали під образами. Цим вогнем вона розпалює в печі дванадцять полін, що їх припасала та сушила дванадцять днів останнього місяця.

Господар оселі зі старшим сином заносили до будинку «Святки» – ритуальні символи різдвяних свят. Батько ніс «непочату», набрану на світанку воду, а син тримав три колоски. Окреме місце надавали Дідуху. Дідух –українська різдвяну прикрасу з колосків, символ урожаю, добробуту та багатства. Його ставили у червоному кутку, біля ікон. Це особливий елемент, який відганяв в оселі сім'ї злих духів.

Повіншувавши, господар підносить «дідуха» високо над столом і ставить на покутті під образами. Далі він перев'язує «дідуха» залізним ланцюгом і кладе біля нього ярмо, чепіги від плуга і хомут. Господиня добуває із скрині нову білу скатерку і все це накриває.

Пахучим ранковим сіном вистеляли підлогу та святковий стіл, який застилали двома скатертинами. А сіно разом із головками часнику – для добрих духів. Потім ще одна скатертина, а в центрі – кутя та пісний хліб. До першої зірки в Святвечір їсти було не можна всім, крім хворих, вагітних та дітей. За стіл сідали святкувати у вишиванках.

Весь день і вечір не прийнято було йти з дому, ходити в гості, не можна нічого позичати. Вся родина повинна бути разом, а якщо хто до цього виїжджав з дому, то намагався до свята обов’язково повернутися. Перед початком Святої Вечері господар виголошував молитву.

У Святвечір на столі обов'язково мають бути 12 пісних страв – на честь 12 апостолів. Головне частування – кутя. Багато українських господинь до куті додають горіхи, мак, родзинки та мед. Крім куті, на святковий стіл також прийнято ставити: пісний борщ, вареники, гриби, овочеві салати та соління. Страви не запивають водою – виключно узваром (солодкий компот із сухофруктів).Кожен член сім'ї має потроху спробувати всі 12 страв, при цьому повністю з'їдати вечерю не можна, оскільки холодильник буде порожнім весь рік.

Обов`язковим звичаєм після святої вечері було зв`язати всі ложки, якими їли, до купи соломою, для того, щоб сім`я була завжди була у мирі. У той вечір соломою обв`язували яблуні на городі, щоб вони давали гарний урожай.

Під час вечері незаміжнім дівчатам і неодруженим хлопцям не можна сідати на кут столу, щоб не залишитися без пари. До завершення вечері не можна виходити з-за столу і з дому, щоб не впустити до помешкання нечисту силу. Невід'ємним атрибутом українського Різдва є колядки. В цей день колядники ходять від будинку до будинку, сповіщаючи благу звістку про народження Божого дитя.

Традиції та звичаї формують нашу сучасну культуру. Вони нагадують про сенси, які наші пращури вкладали в кожен елемент. Важливо оберігати, відновлювати та поширювати. У цьому справжня українська душа.