Театр – це завжди більше, ніж просто вистава. Це емоції, історії, що оживають, і можливість хоча б на мить опинитися в іншій реальності.
До Міжнародного дня театру ми підготували добірку з 16 вистав у Києві, які точно варті вашої уваги. Разом із KARABAS.COM редакція SEPTEMBER зібрала безліч жанрів, серед яких ви точно знадете ту виставу, яку захочеться відвідати.
16 вистав на які варто сходити цієї весни у Києві:
«Двоє» – це кілька десятків коротких, непов'язаних між собою спостережень про стосунки чоловіка і жінки, перетворених в театральні замальовки. В основі – історії із життя акторів та акторок та їх близьких, а також сюжети про любов із класичного мистецтва, переосмислені через призму сьогодення.
Коли ти вже давно на пенсії й дзеркало показує когось іншого, то тішать лише спогади та нечасті приїзди внуків…
Коли ти живеш насиченим життям у центрі країни й всього на кілька днів приїхала додому, щоб нарешті змінити свою прописку на столичну…
Всі твої мрії раптово руйнує війна. І вороги будують блокпост біля родинного гнізда. І здається, що зовсім немає виходу…
Чи є?
3. Не сідайте за кермо, якщо випили вино (Театр на Михайлівській)
Що насправді визначає людину – її наміри чи реальні вчинки? Чи здатні ми керувати власним життям, чи лише підлаштовуємось під обставини?
Головний герой цієї абсурдної та дотепної історії намагається знайти відповіді на ці питання. Але робить він це у найнесподіваніший спосіб! Легка іронія, парадоксальні ситуації та тонка філософія переплітаються у виставі, яка водночас розважає та змушує замислитися.
Про непросту любов на одну дію за новелою Івана Франка «Сойчине крило».
На сцені — двоє франкенштейнів, двоє бідолашних створінь зі своїми святощами й прикрощами. Вони зустрінуться за п’ять хвилин до весни, щоби переповісти історію непростих стосунків і поневірянь у пошуках одне одного.
Це стильна, сучасна і приголомшливо відверта вистава про помилки та каяття, про торги із власною совістю, боротьбу з людським осудом та тонку межу між безчестям та власним щастям. Про грішну любов і одвічне питання «чи насправді краще двоє щасливих ніж троє нещасних?».
«Для жінки любов - покарання»… жінка не має права любити, не має права бути слабкою, нікчемною, загубленою… вона не має права збитись зі шляху, не має права напитись до безпамʼяті, навіть, якщо її серце розтрощене… вона не має права бути жінкою, якщо вона - МАМА.
Чоловік іде… в нього нова сімʼя, нове життя і нове щастя, а в неї лише криваві уламки в грудях і діти, які щодня нагадують про того хто зрадив її любов… Сьогодні вона не має нічого крім зради і самотності і ніхто, НІХТО не стане на її захист.
Весела історія про спробу асимільованого українця влаштувати своє життя за допомогою брехні та маніпуляцій. Весела, хоч і трішки гірчить. І дуже резонує до часу, що (маємо надію) минає — коли українці кидали усі зусилля на те, щоб здаватися іншими.
В основі вистави – щоденникові записи журналістки, яка перебувала у підвалі без їжі, води, газу та електрики, під постійними обстрілами в останні дні Другої світової війни, жінки, що була свідком найжахливіших людських вчинків, жінки, яка, поряд із тисячами таких самих жінок, стала трофеєм для солдат савєцької армії.
Усі знають, що Кайдаші не поділили грушу, але чому ж вони ніяк не можуть припинити сварки? Чому руйнується гармонія в побуті, родині, житті, а в результаті і в державі в цілому. Мабуть, є ще щось, що не дає Кайдашам спокою. Що саме? Що ми не помітили, коли читали повість і вивчали її в школі?
У домі, де живуть три покоління однієї родини, починається колотнеча. Артур повстає проти своїх батьків, він не може більше терпіти батькову сваволю, яка розповсюджується на всіх членів родини. Як художня натура, Стоміль ще змолоду є бунтарем від мистецтва. Тому він живе за принципом: «Ніколи не соромся, живи як хочеш». У домі панує дух свободи. Стоміль навіть заохочує свого сина бунтувати проти нього, адже Артурові з дитинства дозволялося все.
Чи є недоторканною лінія розмежування свободи однієї людини та свободи іншої? На що здатна людина в умовах ворожої експансії суспільства, яке не поділяє її моральних поглядів?!
Що станеться, коли в одному готелі зустрінуться: Бізнесмен, який втратив все, крім почуття гумору.
Загадковий чоловік у плащі з секретною місією. Спокуслива акторка, яка грає найголовнішу роль у своєму житті. Священник, чия віра буде випробувана найнесподіванішим чином.
І ще шість яскравих персонажів, кожен зі своєю таємницею.
Невиправний ловелас, просочений тестостероном, запахом віскі та адреналіном швидкостей, опиниться в місці, якого немає на жодній карті світу... В готелі без назви, двері якого відчиняються лише обраним... А ім'я господині вимовляють пошепки... Подивися в її очі і побачиш мінливу безодню, вкриту найзабороненішими таємницями і бажаннями.. Чи зможе той, хто все життя розбивав жіночі серця, вберегти своє власне?
У самому серці Венеції, міста, де сплелися краса та небезпека, розгортається історія, яка вражає своєю трагічністю та глибиною. Отелло, величний полководець, який пройшов довгий шлях від раба до шанованого воїна, опиняється на вершині слави. Його життя могло б бути ідеальним: він закоханий у прекрасну Дездемону, яка відповідає йому взаємністю. Але в тіні цієї гармонії ховається темний задум.
Великий Жан Кокто говорив: «Самотність не знає тиші». Ці слова будуть звучати в свідомості глядачів весь час.
Вона – танцівниця, він – адвокат. Закохані тягнуться один до одного. Їх лякає самотність. Вони бояться своїх квартир, несподіваних дзвінків, вони роблять один одному боляче, але продовжують триматися разом, створюючи своє нове життя. Але чи не втратили вони любов? Не пройшли мимо почуттів?
Детективна комедія за мотивами французького письменника Р.Тома “8 жінок” з непередбачуваним фіналом.
Чоловікам і одну жінку витримати непросто. Але що робити, якщо їх аж вісім і всі вони знаходяться під підозрою, оскільки єдиний чоловік у домі просто взяв і щез. А це означає, що свято, на яке вони чекають - під загрозою. Кожна з жінок розуміє, що носить в собі безліч секретів, але в житті нікому не зізнається про це.
Основою постановки стали п'єса «Матінка Кураж та їїдіти» і ремарки творів Бертольда Брехта – видатного німецького поета і драматурга. У виставі режиссер продовжує думку автора щодо нищівної функції війн, які стирають з лиця Землі не лише матеріальний світ людей, а й емоційні, тонкі аспекти нашого існування.
Непростий матеріал запропоновано глядачеві у дуже красивій та естетичній формі – актори презентують своїх героїв за допомогою хореографії та неймовірних пластичних рішень.
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: you@september.ua. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.